субота, 27 січня 2024 р.

"Плакав вітер на краю діброви" (29.01 -- день пам'яті Героїв Крут)

Огляд-лекція 

    Історія знає багато жертв в ім´я  ідеї, але аналогічної Крутам не було.  Крути…Це символ   героїзму і відданості  нашого юнацтва, це символ нашої національної трагедії.

                      "Супроти чужої навали,
                       Супроти смерті – в стужу, в сніг,
                       Ось тут вони, ось тут стояли 
                       І всього жменька - триста їх".

     Станція  Крути увійшла в історію України, як символ нашої національної   честі. Сьогодні ми вшановуємо героїв, що полягли під Крутами, вшановуємо річницю їх лицарського подвигу. 

    Перенесемося своєю пам´яттю та уявою у незабутній 1917 рік. 17 березня 1917 року з представників різних політичних партій утворилися Українська Центральна Рада на чолі з професором  М. Грушевський. Народження Української Народної Республіки, як самостійної держави, відбулося 20 листопада 1917 року проголошенням ІІІ універсалу. Першим президентом вільної держави став М. Грушевський.

     Більшовики Росії не могли з цим змиритися. На Україні вони зосередили великі військові сили, які наближалися  до Києва. 

      Чим ближче було до Києва, тим жорстокішою була боротьба. Ворогові допомагали місцеві більшовики. Зупинити ці сили було нікому, бо головні сили Центральної Ради були зосереджені на Правобережжі, де стримували наступ на Київ фронтових частин  російської армії. Саме тому на станцію Крути, яка була воротами до Києва, прибув надшвидкоруч зібраний загін юнаків під командуванням сотника Омельченка. Загін складався із гімназистів 6,7,8 класів. Саме вони і спробували перепинити шлях радянським військам. Більшість з них загинула, а ті, кому вдалося вціліти, розібрали залізничну колію і зуміли цим на кілька днів затримати наступ.

                            І знов у котрий це вже раз                                                                                                Зійшлися ми в одній родині,                                                                                            Щоб пом’януть той славний час,                                                                                 Коли в офіру батьківщині                                                               Себе принесли кращі з нас.

                            Нема любові понад ту,
                            Що окропила кров’ю Крути
                             І ту гарячу кров святу                                                                                                      Повік Вкраїні не  забути.

Немає коментарів:

Дописати коментар