Каскад інформаційних повідомлень
(16.07. 1990 р. Верховною Радою УРСР було прийнято Декларацію про державний суверенітет України)
16 липня 1990 року новообраний парламент, який увійшов в історію як Верховна Рада України першого демократичного скликання (1990—1994 роки), ухвалив Декларацію про державний суверенітет.
Цим актом українці заявили про своє прагнення до державної незалежності. У преамбулі цього історичного документа зазначено: «Верховна Рада Української РСР, виражаючи волю народу України, прагнучи створити демократичне суспільство, виходячи з потреб всебічного забезпечення прав і свобод людини, шануючи національні права всіх народів, дбаючи про повноцінний політичний, економічний, соціальний і духовний розвиток народу України, визнаючи необхідність побудови правової держави, маючи на меті утвердити суверенітет і самоврядування народу України, ПРОГОЛОШУЄ державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах».
Декларативний документ відображав настрої українського народу і став трампліном, який зрештою привів до утворення суверенної держави. Через рік, 24 серпня 1991 року, парламент конституційною більшістю прийняв «Акт проголошення незалежності України» і постанову «Про проголошення незалежності України».
Однак ще й досі Україна стоїть перед викликами і долає найскладніші випробування заради збереження суверенітету і цілісності.
Проте справжнє розуміння цінності й історичної ваги Декларації та Акта проголошення незалежності проявилось, напевно, тоді, коли наші кордони перетнули танки загарбника, коли Російська Федерація анексувала територію Автономної республіки Крим, міста Севастополя та розпочала збройну агресію проти України. Сьогодні, коли частина території України перебуває під окупацією, зовсім по-іншому оцінюєш історичну вагу таких документів.
Згадування та вшанування таких історичних подій мотивують нас та зобов’язують до виваженості в ухваленні рішень — заради щасливого майбутнього прийдешніх поколінь, заради успішності Держави Україна. Історична література, довідники, різноманітні енциклопедії та книги детально повідають про ті переломні для нашої країни події, їх наслідки та значення для подальшої долі України та всіх нас.
Огляд-лекція
(16 .07. 2023 р. -- 115 років від дня народження Василя Барки (Очерета) (1908-2003), поета та прозаїка українського зарубіжжя.
Його прізвища немає в Українській радянській енциклопедії. Літературознавці тоталітарного режиму намагались замовчувати його постать до останнього. Добре, що він дожив до того часу, коли його ім’я з-за океану повернулося на рідну землю, яку він вимушено покинув у дні страшної веремії.
Василь Барка – митець із когорти українських письменників Америки. Цього видатного письменника-модерніста, літературознавця та філософа двічі номінували на здобуття Нобелівської премії.
Творчість В. Барки (справжнє ім'я -- Василь Костянтинович Очерет), талановитого письменника і поета, довгі роки залишалася невідомою в нашій країні. Роман "Жовтий князь" (1958--1961) -- це перший в українській літературі великий прозовий твір, присвячений національній трагедії України -- страшному голодомору 1932-1933 років, що забрав життя мільйонів людей. Письменник створив символічний образ Жовтого князя, демона зла, який несе з собою лише руйнування, спустошення, муки та смерть.
А народився він 16 липня 1908 року в селі Солониці Лубенського повіту Полтавської губернії. Барка багато пережив незгод: втеча на Кубань, війна з фашистами, оборона Кавказу, тяжке поранення, полон, гірка доля «остарбайтера», табір для «переміщених осіб» (ДІПІ) в Авґсбурзі, напіврабська праця, пошуки сенсу життя, зміна світогляду, цілковите прийняття християнської ідеології.
Василь Барка, який сам пережив голод і бачив на власні очі жахи канібалізму, відтворив народну трагедію в романі “Жовтий князь”, не втішаючи себе надією, що цей твір колись буде видрукувано в Україні. Та його таки надрукували. Шилівська бібліотека має цю унікальну книгу, видану в 2008 році, яка чекає на своїх читачів.
