Італія відзначає 700-річчя смерті Данте публічними читаннями

 Цікава стаття

   Цього року в усій Італії проходять заходи на честь 700-ої річниці смерті відомого поета, письменника та політика доби Відродження Данте Аліг'є́рі.         Цього року в усій Італії проходять заходи на честь 700-ї річниці смерті  відомого поета, письменника  та політика доби Відродження Данте Аліг'єрі.  Це театральні вистави, концерти, виставки рідкісних ілюстрацій, книг та картин, натхненних «Божественною комедією». У Равенні — місті, де письменник відбував заслання і де написав «Божественну комедію» — проходять публічні читання його найвідоміших творів.

    Цього року в усій Італії проходять заходи на честь 700-ої річниці з дня смерті відомого поета,  письменника, політика доби Відродження Данте Аліг'єрі.                                                                           Це театральні вистави, концерти, виставки рідкісних ілюстрацій, книг та картин, натхненних "Божественною комедією".  Проходять публічні читання його найвідоміших творів.                                   Публічні читання почалися торік у вересні. Завершаться у вересні цього. Їхня мета — об'єднати за допомогою творів Данте всіх: від місцевих жителів до туристів і вчених. Поруч зберігаються копії «Божественної комедії» 60 мовами. Організатори сподіваються, що туристи читатимуть їх своєю рідною мовою, коли відновляться поїздки після пандемії.               За словами організаторів заходу, читання Данте -- це найщиріша й найглибша данина поваги великому "Батькові італійської літератури", який першим став писати літературні твори народною (тобто італійською) мовою, а не латиною.

  Данте написав «Божественну комедію» у Равенні, колишній столиці Візантії, під час вигнання з його рідної Флоренції. Цей художній твір вважають шедевром світової літератури.
   Шилівська бібліотека має два примірники книг Данте Аліг'єрі "Божественна комедія". Ця геніальна книга -- пам'ятка світової літератури, найзначніший витвір Високого середньовіччя і передвісник культури Відродження. 

         

Останнім шляхом Кобзаря

 Історичний екскурс

    22 травня минає 160 років від від дня перепоховання (1861) Тараса Григоровича Шевченка, українського поета, художника, мислителя на Чернечій горі поблизу Києва.

Тара́с Григо́рович Шевче́нко народився 25 лютого (за старим стилем) 9 березня 1814, у селі Моринці, Київської губернії, Російської імперії (нині Звенигородський район, Черкаської області).

Помер 26 лютого (за старим стилем) 10 березня 1861 у Санкт-Петербурзі, Російської імперії.
Класик української літератури, мислитель, художник. Національний герой і символ України. Братчик Кирило-Мефодіївського братства. Академік Імператорської академії мистецтв (1860).
26 лютого (10 березня) 1861 року Шевченко помер. На кошти друзів 1 (13 березня) його поховано спочатку на Смоленському православному кладовищі в Петербурзі.
Після того, як п'ятдесят вісім днів прах Шевченка перебував у Петербурзі, його домовину, згідно із заповітом, за клопотанням Михайла Лазаревського, після отримання ним дозволу у квітні того ж року, перевезли в Україну.
8 (20 травня) 1861 року на пароплаві "Кременчук" останки Кобзаря перевезли до Канева. Дві доби домовина перебувала в Успенському соборі, а 10 (22 травня), після відслуженої в церкві панахиди, прах віднесли на Чернечу гору.      Прохання поета, яке він написав у "Заповіті" – поховати його "на могилі серед степу широкого на Вкраїні милій...", виконали.

Суспільне Черкаси

  

Суспільне Черкаси

Труну Шевченка з Києва везли на пароплаві по Дніпру.  Вже там домовину поставили на віз, у який впряглися дівчата і везли її близько десяти кілометрів на вершину Чернечої гори:
"Чому жінки? Та тому, що Тарас Шевченко був не жонатим, і тоді це був такий звичай. Не жонатого чоловіка несли дівчата".Суспільне ЧеркасиПісля поховання люди довго не розходились, деякі залишилися й ночувати біля Тараса Шевченка.
Через два дні над домовиною почали насипати високу могилу-гopy, яку пізніше назвали Тарасовою.

Книга і діти, екологія і світ

 Арт-повідомлення

      Користувачка Шилівської бібліотеки Корнієнко Крістіна отримала подарунок та Грамоту КЗ "Зіньківська публічна бібліотека ім. В. Г. Короленка" виконавчого комітету Зіньківської міської ради за II місце в районному етапі Всеукраїнського конкурсу дитячого екомалюнка "Книга і діти, екологія і світ"   ( тематичний напрямок "Скажемо "Ні" забрудненню землі").                          Щиро вітаємо Крістіну з цією нагородою  та бажаємо їй в майбутньому ще багато інших досягнень та перемог.

 В конкурсі також взяла участь ще одна користувачка бібліотеки, учениця 6-го класу Шилівської школи Кострикіна Каріна. Її малюнок називається "Збережи планету".  Вона також отримала подяку від організаторів конкурсу та солодкий приз.

    Дякуєм талановитим дівчаткам за їх старанність та активність.

 

День вишиванки єднає українців

     Флешмоб

 Шилівська бібліотека-філія долучилася до флешмобу "День вишиванки єднає українців", присвяченого Дню вишиванки, 15-річний ювілей якого українці святкують 20 травня цього року.

       "Вишиванко моя, вишиванко!
         Ти -- як пісня у серці моїм.
         Одягну тебе в будні і свята,
         Щоб любов оселилася в нім".

«Треба бути вдячною життю за те хороше, що було. І не забувати поганого»

Літературна зустріч

    В День пам'яті жертв політичних репресій в Україні рекомендую всім прочитати книгу "Ольга Рапай-Маркуш:життя і творчість"./Ред.-упоряд. І. Берлянд. -- К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2018. -- 152 с.
  Наведу лише деякі уривки з цієї книги:                                                                                          «Коли почалися арешти 1930-х років, у нашому величезному дворі щодня хтось із дітей голосно плакав... Ми, нетямуща дітвора, мовчки стояли біля дитини, що плаче. Ми вже розуміли, що це означає: уночі забрали її тата чи маму. Але ще не вміли висловлювати своє співчуття. Й ось черга дійшла до нас...»
Це спогади талановитої української скульпторки, кераміста Ольги Рапай-Маркіш (1929—2012). Її батька поета Переца Маркіша розстріляли у справі Єврейського антифашистського комітету, матір — філолога Зінаїду Йоффе — репресували як «члена родини зрадника Батьківщини», а вітчима — мовознавця й перекладача Бориса Ткаченка* — розстріляли за «український націоналізм». Саму Ольгу заслали до Сибіру як «члена сім’ї зрадника Батьківщині».
«У 1937-му Бориса Даниловича заарештували. Тоді про всіх засуджених за 58-статтею казали, що вони виношували плани вбивства Сталіна. Коли вітчима розстріляли, маму як «дружину ворога народу» посадили в ГУЛАГ на десять років. Мамину дочку від першого шлюбу, мою старшу сестру, забрали в притулок для дітей «ворогів нарду».
* Б. Д. Ткаченка засудили за ст. 54-8, 54-11 УУ УРСР. Обвинувачувався в українському буржуазному націоналізмі, створенні терористичної організації. Розстріляний у Києві 23 грудня 1937 р. у підвалах Жовтневого палацу. Реабілітований у 1957 р.
«Батько всіх народів» видав указ, за яким звільнених «політичних», засуджених колись по 58-й статті, слід відправляти в довічне заслання у віддалені райони. Знову почали всіх хапати й кидати за ґрати. Таких людей називали «повторниками».
 «Після розстрілу мого батька, радянського поета Переца Маркиша, гебісти прийшли за мною ...»
«То були просто гучні імена, які треба було вивести на чисту воду», а всіх інших просто як мітлою загрібали. Я розумію, що на всіх не вистачило б сил навіть усіх тих величезних кадрів. Які цим займалися. І процесів би не вистачило. Ішли мільйони людей. Усіх верств і станів. Це не лише інтелігенція. Заодно хапали і робітничий клас, і селянство, усіх, хто здавався їм розумнішим, хто був небезпечним через те, що розумів, що відбувається».
Попри репресії та все пережите, твори Ольги Рапай — світлі й веселі, іноді іронічні, у них — радість і щастя. Можливо, їхнім підґрунтям стало щасливе дитинство мисткині в дідуся й бабусі у Гуляйполі.

Область прикрепленных файлов

"Биківнянські могили" -- чорні сторінки історії України

 Віртуальна інформаційна година

              (16.05 -- День пам'яті жертв політичних репресій в Україні)

       Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили» — заповідник національного значення (з 2006), найбільше в Україні місце поховання жертв масових політичних репресій 1937—1941 років у Дніпровському районі міста Києва, на його північно-східній околиці, за 1,5 км від колишнього селища Биківня. Територія Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» складає майже 239 га та є найбільшим в Україні місцем поховання жертв сталінських репресій.                    Це місце поховання страчених і закатованих.                                                                Секретна ділянка НКВС УРСР офіційно почала свій відлік діяльності 20 березня 1937 року після рішення Президії Київської міської ради про виділення землі у 19,20 кварталах Биківнянського лісу для спецпотреб  НКВС. Упродовж 1937—1941 років (до окупації німцями Києва) вона була місцем таємного поховання жертв сталінських політичних репресій, розстріляних у київських в'язницях НКВС УРСР.                                                             У Биківнянських похованнях знайшли свій останній притулок представники всіх соціальних прошарків українського суспільства — від робітників і селян до інтелектуальної еліти (науковці, письменники, митці). Серед жертв, похованих на спецділянці НКВС у Биківні, є представники понад 30 національностей, а також іноземні громадяни. У 1940 році таємна спец ділянка НКВС у Биківнянському лісі стала місцем поховання розстріляних поляків із «катинського списку».
        Трагедія Биківні стоїть в одному ряді із такими злочинами як Аушвіц, Бухенвальд, Дахау, Бабин Яр та Катинський розстріл.

      Напередодні цієї знаменної і трагічної дати, 15 травня в Шилівській бібліотеці для дітей,учнів 5-6 класів було проведено інформаційну годину  "Биківнянські могили" -- чорні сторінки історії України". Бібліотекар Олександра Влох розповіла дітям про ті страшні часи репресій і терору в Україні в 30-х роках минулого століття, а потім всі переглянули слайди про заповідник " Биківнянські могили".

Нащо й клад, коли в сім'ї лад

 Віртуальна інформаційна година.

(15.05 -- Міжнародний день сім'ї)

Сім’я – це основний елемент суспільства, з неї починається життя людини і відбувається формування особистості. Тому не дивно, що існує свято,  присвячене сім’ї.             Міжнародний день сім’ї відзначають 15 травня. Свято було засновано в 1993 році Генеральною Асамблеєю ООН. Метою святкування цього дня є звернення уваги громадськості на численні проблеми сім’ї.        День сім’ї в Україні, крім Міжнародного дня сім’ї, Україна відзначає своє національне свято, засноване в 2012 році, його прийнято відзначати 8 липня. У цей день православна церква відзначає День пам’яті святих Петра і Февронії – покровителів сім’ї та любові. Їх союз є ​​зразком християнського шлюбу.                                                                         Традиції Дня сім’ї:                                                                                                 Щорічно Міжнародний день сім’ї проходить під певною тематикою. У цьому році свято буде присвячене впливу нових технологій на добробут сімей. Його тема: “Сім’я і нові технології”. Щороку в цей день будучи одним із основних інститутів суспільства, першою сходинкою соціалізації людини, сім’я розвивається та видозмінюється разом із навколишнім світом, по-своєму реагуючи на вимоги часу, відповідаючи на громадські потреби і сама формує їх.                                                                                                                     Сім’я як основний елемент суспільства була і залишається берегинею людських цінностей, культури та історичної спадкоємності поколінь, чинником стабільності і розвитку. Завдяки сім’ї міцніє і розвивається держава, зростає добробут народу!                                                                               У всі часи по відношенню держави, а також по становищу сім’ї в суспільстві судили про розвиток країни. Це тому, що щасливий союз сім’ї і держави - необхідна запорука процвітання і добробуту її громадян.                                         З сім’ї починається життя людини, тут відбувається формування її як громадянина. Вона - джерело любові, поваги, солідарності та прихильності, те, на чому будується будь-яке цивілізоване суспільство, без чого не може існувати людина. Щасливі родини - ось мірило розвитку і прогресу країни.                                                                                       Сім’я – це найдорожче, що є в людини. Тому в Міжнародний день сім’ї хочу побажати, щоб ваша сім’я завжди була для вас тихою і затишною гаванню. Нехай підтримка рідних і близьких людей допомагає впоратися з будь-якими труднощами. Нехай всередині сім’ї панують мир і любов!

Вікно у світ європейської культури: бібліотеки як архітектурні шедеври

 Слайд-подорож

  В Україні, згідно Указу Президента з 2003 року День Європи ми святкуємо в третю суботу травня. Цей день став символом нового початку, вільного та успішного шляху, мирної співпраці між суверенними націями, що ґрунтується на спільних цінностях та спільних інтересах, миру, солідарності, демократії, добробуту людей та верховенства права. Прагнення до європейського рівня життя, європейських цінностей і стандартів визначило європейський вибір нашої країни.
    Любов до Вітчизни не примушує нас заплющувати очі на досягнення іноземців, тому ми намагаємося збагатити свою країну їх досягненнями.
    Тож Шилівська бібліотека вже вкотре пропонує своїм користувачам здійснити віртуальну подорож по великих та унікальних бібліотеках країн ЄС, які є справжніми архітектурними шедеврами світу, а заодно побачити, як в європейських країнах, наших сусідів, ставляться до книги і бібліотек як храмів науки.                                                                                                               Тисячі квадратних метрів, нескінченні ряди книг, чарівна атмосфера і прониклива тиша, яку порушує хіба що шелест сторінок. Бібліотеки здатні викликати мурашки по тілу.                                                                           Неважливо, фанатієте ви від літератури чи ні, ці  величезні, красиві , величні будівлі вкрадуть ваше серце. Не здумайте проходити повз, якщо будете поруч, обов'язково побувайте хоча б в одному з цих храмів знань.

Бібліотека Трініті-коледжу, Дублін, Ірландія

     Бібліотека Трініті-коледжу, заснованого в XVI столітті, є однією з найдивовижніших у світі. Її діамант – довга кімната, на стелажах якій зберігаються 200 000 найстаріших томів. Висота основного приміщення будинку 65 метрів! По всьому залу у шаф стоять мармурові бюсти великих філософів. До речі, саме бібліотека Трініті-коледжу знялася у фільмі «Зоряні війни: Атака клонів. Епізод 2» в ролі архіву лицарів Джедаїв.

Королівська бібліотека Ескоріал. Мадрид, Іспанія

    Ця бібліотеку при монастирі Ескоріал – справжня перлина Іспанії! Під дивовижної краси розписними стелями будівлі знаходяться справжні шедеври літератури. Це єдина в світі бібліотека, в якій книги стоять корінцями всередину, щоб краще зберегти плетіння. До цієї бібліотеки потрібно близько години їхати з Мадрида. Відмінна можливість подивитися околиці іспанської столиці.

Бібліотека Кодрингтона. Оксфорд. Великобританія

     В університетському місті Оксфорд багато бібліотек, і майже всі вони прекрасні, але жодна з них не схожа на бібліотеку Кодрингтона в коледжі «Всіх душ». Полиці чорне дерева, дивовижні скульптури і неймовірна атмосфера, – ось що відрізняє це сховище книг від інших. В Оксфорд години за півтора можна доїхати з Лондона. Купуйте квиток на автобус або орендуйте авто.

Національна бібліотека Франції, Париж, Франція

     Це одна з найстаріших бібліотек в Європі і найбільша у Франції. Тут дбайливо зберігають 15-мільйонів примірників! Важлива їх частина знаходиться в корпусі Рішельє-Лувуа, в читальному залі Labrouste. Крізь скляні куполи туди проникає природне світло і створює чарівну атмосферу. В залі працюють дослідники або студенти, тому всередину вас не пустять. Але навіть, стоячи біля дверей, можна сповна насолодитися архітектурою цього чудового простору і зробити круті фото. Громадські зони цього корпусу – у вільному доступі.

Бібліотека абатства Виблинген, Ульм, Німеччина

    Ця бібліотека – яскравий приклад стилю рококо, який був таким модним протягом століть. Особливо ефектно тут виглядає центральна галерея з розписною стелею, фрески просто приголомшливі! Подивитися на феєрверк кольорів, вибух форм, вражаючі дерев'яні скульптури і вражаючу колекцію книг можна кожному. Бібліотека відкрита для відвідувачів.

Бібліотека Віденського економічного університету. Відень, Австрія

     Весь новий кампус Університету економіки Відня виділяється своєю футуристичною архітектурою. Однак бібліотека, спроектована Захою Хадід, виглядає взагалі нереально! Це ж майже космічний корабель – стильний, інноваційний, незвичайний. Загалом, ви не повірите своїм очам.

Майстер психологічної новели -- В. Стефаник

                                Інформ-досьє                       

14 травня 2021 року виповнюється 150 років від дня народження видатного українського письменника, неперевершеного майстра соціально-психологічної прози, новатора модерністської техніки письма, новеліста, тонкого спостерігача людської душі, гуманіста і просвітителя Василя Семеновича Стефаника.                                                                                                 

   Творчість Василя Стефаника ввійшла в золотий фонд української літератури. Сучасники високо цінили його твори, називаючи В. Стефаника співцем селянської душі і володарем дум селянських. Улюблений жанр письменника – новела. Сьогодні Василя Стефаника називають майстром психологічної новели. Саме цим він завоював собі світову славу.                          До кращих психологічних творів письменника належить новела “Новина”, в якій змальовано нестерпні умови життя галицького селянства, трагедію бідняка Гриця Летючого, що став злочинцем. Жахливі злидні, душевні муки штовхнули його на вбивство рідних дітей. В ній не має нічого вигаданого.                       Нелегко читати новели В. Стефаника, тому що він, за словами класика, пише «коротко, сильно і страшно». Але їх треба-таки читати, співпереживаючи. Бо лише так, боліючи разом з автором та героями його творів, не даємо загрубіти й зачерствіти нашим душам і серцям, залишаючи їх відкритими для добра.

    Шановні користувачі нашої бібліотеки!

    Читайте розповіді про трагічні людські долі в новелах письменника, а коли всі вони пройдуть крізь вашу душу, ви збагнете: це розповіді і про минуле нашого народу. Поетом його сумної долі був Василь Стефаник.

Їх подвигу не стихне слава

 Відео-розповідь

9.05 -- День Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. 

     Щовівторка у нашій бібліотеці завжди людно. Після вихідних користувачі, особливо дорослі, поспішають обміняти або взяти нові періодичні видання чи книги. А сьогодні, 11 травня, крім усього іншого, вони по декілька раз переглядали відео-розповідь про події Другої світової війни у нашому рідному с. Шилівці.       Відео-розповідь створили бібліотекар Олександра Влох та завідуюча сільським клубом Тамара Кащенко. Для створення відео була використана книга "Зіньківщина, історичні нариси". -- Полтава: ІнтерГрафіка, 2006. -- 640 с. (розділ "Шилівська сільська рада) і краєзнавчі матеріали бібліотеки та клубу.                                     На жаль, мало хто пам'ятає тих односельчан, які загинули в роки війни на фронтах Другої світової війни або в роки окупації. Та ще пам'ятаємо  ветеранів-земляків, які пройшли горило війни, а потім ще довго, по мірі сил, працювали на різних роботах в місцевих колгоспах. Їх нікого вже немає на цьому світі. Тож так приємно було побачити їх усіх на фото у презентованому відео -- з численними орденами та медалями, ще молодими та здоровими.                Присутні переглянули виставку-пам'ять "Нам не забути дні війни, навіки в пам'яті вони" та відео-поздоровлення з Днем Перемоги, яке раніше підготували працівники клубу.

Посеред крику біди

 Онлайн-знайомство з книгою  

  (8.05.. -- День пам'яті та примирення, присвячений пам'яті жертв Другої світової війни)

Шилівська бібліотека настійно пропонує своїм користувачам в ці знаменні та пам'ятні дні серед багатьох інших  ознайомитися та прочитати книгу Федора Зубанича "Посеред крику біди".

  На численних фактах та документах Ф. Зубанич показав, як у роки воєнного лихоліття українці ціною власного життя рятували євреїв від неминучої смерті, яку їм готували нацисти. Таких рятівників держава Ізраїль назвала "Праведниками світу".

Кілька нещасних, яких прихистила родина Кулаківських з Рівного, уціліли. Постраждала за доброту мати з малолітньою донькою... Михайла Ваншельбойма з Бердичева українці тричі вибавили від костомахи, заховавши хлопчину від нелюдів. Корживнюки стали іудейському хлопчині за тата й неню. Були випадки, коли цілими хуторами тримали таємницю, котра могла дорого коштувати. Влітку 1942-го в райцентрі Мацієві, що на Волині, мешкало майже п’ять тисяч євреїв. Перших шістсот розстріляли за монастирем. Інші кинулися врозтіч. Чимало тоді гнаних переховувалися по довколишніх поселеннях.                                                 

 Світлої пам’яті митрополит Андрей Шептицький особисто брав участь у порятунку понад тисячі гнаних. Бранець Янівського концтабору, що поблизу Львова, Давид Кахане один із тих, хто серед перших прибився на гору Святого Юра й перечекав там страшні часи. А ще ж владика розіслав листи всім священикам, щоб прочитали парафіянам у церквах. У них ішлося: хто допомагатиме нацистам нищити євреїв, буде проклятий. Особисто Гімлеру Шептицький написав протест проти використання молодих українців у антисемітських акціях. Та чомусь і досі цей достойник не удостоєний високого звання “Праведник народів світу”. Хоча біблійна істина провіщає: “Той, хто врятував хоч одне життя, врятував світ”. 

 Зі сторінок книжки Федора Зубанича лунає не лише крик біди, а й інформація про милосердя, високу порядність. На світлинах рятівники поруч із врятованими, їхніми дітьми, які своїм життям теж завдячують тим, хто керувався Божими законами. І спогади, документальні свідчення, розповіді, моторошні історії... Молодий учитель зі Стасевої Волі, що на Волині, Кирило Кіндрат прихистив Ісаака Шлезінгера, хоча той одразу попередив: не маю ні золота, ні інших статків, усе поглинуло гетто. Та хіба співчуття вимірюється грішми?! Чоловік знав понад двадцять мов, цитував напам’ять Шевченка, Франка... Отож давав щодня рятівникові уроки з іноземних мов, що потім у житті знадобилися.  

Олександра Селюченко -- неперевершений майстер глиняної іграшки.

Огляд-лекція

   ДО 100-Ї РІЧНИЦІ КОРИФЕЯ УКРАЇНСЬКОЇ ГЛИНЯНОЇ ІГРАШКИ О. СЕЛЮЧЕНКО (06.05.1921–23.06.1987)

  Олександра Федорівна Селюченко – славетна опішненська Гончарівна, заслужений майстер народної творчості України, член Спілки художників України. Великий вплив на формування Олександри Селюченко як особистості і як художника мала художня література. Прилученням до мистецтва слова вона завдячувала своїм батькам. «Безграмотні батьки були, – писала Олександра Селюченко у своїх спогадах, – а любили слухати книжки, коли читав брат. Привчили і мене читати. Був тоді каганець, навіть лампи не було. Читати тягло, як цуркою. Скільки було вивчено напам’ять! «Катерину» Шевченка, «Наймичку», «Євгеній Онєгін», першу главу…»               Близькою була для неї творчість Тараса Шевченка, Івана Котляревського, Миколи Гоголя, Лесі Українки. Чимало сюжетів і прообразів Олександра Селюченко взяла саме з їхніх творів. Вони мали особливий вплив на творчість Гончарівни. Невипадково в її бібліотечці були твори цих видатних письменників, а також Степана Руданського, Івана Франка, Ліни Костенко, Олексія Дмитренка, класиків зарубіжної літератури.                                       Значне місце в її бібліотечці посідають книги мистецтвознавчого та етнографічного характеру. Частина з них – подаровані.                                               Після смерті Олександри Федорівни в її будинку відкрито Меморіальний музей-садибу, що входить до структури Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному. А її особисті книги (230 од. зб.) склали іменний фонд у Гончарській книгозбірні України.

     Про О. Селюченко, про її життя і творчість, про її неперевершені глиняні іграшки можна подивитись в інтернеті, але ще краще почитати в книгах та брошюрах нашої бібліотеки. Про славних майстрів-земляків необхідно знати і пам'ятати.