Останнім шляхом Кобзаря

 Історичний екскурс

    22 травня минає 160 років від від дня перепоховання (1861) Тараса Григоровича Шевченка, українського поета, художника, мислителя на Чернечій горі поблизу Києва.

Тара́с Григо́рович Шевче́нко народився 25 лютого (за старим стилем) 9 березня 1814, у селі Моринці, Київської губернії, Російської імперії (нині Звенигородський район, Черкаської області).

Помер 26 лютого (за старим стилем) 10 березня 1861 у Санкт-Петербурзі, Російської імперії.
Класик української літератури, мислитель, художник. Національний герой і символ України. Братчик Кирило-Мефодіївського братства. Академік Імператорської академії мистецтв (1860).
26 лютого (10 березня) 1861 року Шевченко помер. На кошти друзів 1 (13 березня) його поховано спочатку на Смоленському православному кладовищі в Петербурзі.
Після того, як п'ятдесят вісім днів прах Шевченка перебував у Петербурзі, його домовину, згідно із заповітом, за клопотанням Михайла Лазаревського, після отримання ним дозволу у квітні того ж року, перевезли в Україну.
8 (20 травня) 1861 року на пароплаві "Кременчук" останки Кобзаря перевезли до Канева. Дві доби домовина перебувала в Успенському соборі, а 10 (22 травня), після відслуженої в церкві панахиди, прах віднесли на Чернечу гору.      Прохання поета, яке він написав у "Заповіті" – поховати його "на могилі серед степу широкого на Вкраїні милій...", виконали.

Суспільне Черкаси

  

Суспільне Черкаси

Труну Шевченка з Києва везли на пароплаві по Дніпру.  Вже там домовину поставили на віз, у який впряглися дівчата і везли її близько десяти кілометрів на вершину Чернечої гори:
"Чому жінки? Та тому, що Тарас Шевченко був не жонатим, і тоді це був такий звичай. Не жонатого чоловіка несли дівчата".Суспільне ЧеркасиПісля поховання люди довго не розходились, деякі залишилися й ночувати біля Тараса Шевченка.
Через два дні над домовиною почали насипати високу могилу-гopy, яку пізніше назвали Тарасовою.