Ціфрова освіта в бібліотеці

 

     В бібліотеці користувачі та всі бажаючі мають змогу пройти навчання з цифрової грамотності, переглянувши відповідний освітній серіал та склавши тести. Пройшовши навчання, користувачі отримують практичні навички з багатьох питань: як користуватися надійними джерелами інформації та як їх перепровіряти, як захистити свої персональні дані, як розпізнавати дезінформацію та багато чого іншого. Підсумком навчання стане отримання сертифікатів.

    Нещодавно в бібліотеці цифровій та комп'ютерній грамотності пройшли кілька індивідуальних та одне групове навчання за темами: "Навички з захисту особистих даних", "Як захиститися від фейків та дезінформації", "Етика застосування штучного інтелекту".

"Це воює вона"

 Бібліо-повідомлення

 Надзвичайно гарне, цікаве та актуальне видання отримала нещодавно наша бібліотека -- книгу "Це воює вона": антологія. -- Київ: Видавництво, 2024. -- 50 с. іл. --(Серія "для дітей").

  Видання книги стало можливим завдяки співпраці видавництва "Видавництво" та громадської організації "Жіночий ветеранський рух" за підтримки Швеції та Національного Демократичного Інституту (НДІ). Героїні цієї особливої книги -- надзвичайні сміливиці. Серед них кулеметниці, аеророзвідниці, водійки БМП, морпіхи, бойові медикині, командири взводів, громадські діячки. Усі вони стали на захист України в російсько-українській війні та роблять усе можливе для перемоги України. З книги ми дізнаємося, як ці сміливі жінки ламають стереотипи та торують шлях іншим жінкам з військовим покликанням. 

Перші користувачі бібліотеки охоче знайомляться з книгою.

Національний тиждень читання. Тиждень поезії

 

                            Акція                        

    Шилівська бібліотека долучилася до Всеукраїнської інформаційно-просвітницької акції "Національний тиждень читання. Тиждень поезії", тема якого "дім".

 Вірш "Я так хочу додому" Петра Мага читає Юлія Циганок. Вона з сім'єю переселилися до нас в Шилівку з-під м. Мар'їнки Донецької обл понад рік тому. Юля і її чоловік Роман -- щирі, добрі, працьовиті люди. Крім домашнього господарства беруть найактивнішу участь у волонтерській роботі нашого старостату. Юля читає вірш зі сльозами на очах -- ворожі  обстріли рідної домівки та жахіття пережитого крають серце донині. 

Павленко Настя -- студентка Харківського університету. З перших днів війни змушена була переїхати до дідуся в Шилівку і продовжити навчання онлайн. Настя  -- мила, доброзичлива і привітна дівчина, завжди охоче приймає участь у художній самодіяльності та у всіх заходах клубу та бібліотеки. Настя читає вірш Ірини Линник "Я хочу додому".

    

 Марина Іванівна Заставська -- наша Шилівська поетеса. Вона працює вчителем іноземної мови, активно веде краєзнавчу роботу в школі, займається збереженням та популяризацією літературної спадщини письменників братів Тютюнників. Її як вчителя і як людину цінують і поважають учні, колеги та односельчани. Марина Іванівна завжди готова допомогти кожному, хто до неї звертається, охоче дасть слушну пораду.

   На жаль, вона не в змозі видати збірку своїх віршів, хоч їх високо цінують і односельчани, і колеги-літератори.  Вірш Марини Заставської "Шилівські дороги" один з них.

Геніальне досягнення людства -- поезія

Літературне асорті 

(21 березня -- Всесвітній день поезії)

     Геніальне досягнення людства, частина світової культури — це про поезію. Вона може спонукати до високих дій, спрямовувати за собою маси та об'єднувати людей. Передати будь-який емоційний стан — романтичний, трагічний, філософські міркування чи біль утрати можуть декілька написаних віршованих рядків. День поезії святкують в усьому світі. Саме завдяки талановитим віршам можливо висловити почуття та емоції на будь-якій мові. 

    В Шилівській бібліотеці влаштовано літературне асорті  численної спадщини поетів-земляків. Особливо користувачі полюбляють поезію Володимира  Прислонського, Марини Заставської та Любові Педик, жителів нашого села Шилівки. День поезії для всіх них -- це хороший привід ще раз перегорнути сторінки їх поетичних збірок, прочитати вірші, поговорити про поезію та талант поетів-земляків.

На вічному шляху до Шевченка

 Літературний калейдоскоп

(9.03.2024 -- 210 років від дня народження Тараса Григоровича Шевченка (1814-1861), поета, художника, мислителя)

   

 "Чи є між нами зараз більш щира, більш дорога, більш близька для нас душа, як душа великого сина України -- Тараса Григоровича Шевченка, яка, віримо, невидимо присутня між нами, що за неї тепер молимось. Від цієї душі, як від батька рідного, кожний з нас бажає мати науку в любові до свого рідного народу" (Митрополит Василь Липківський). 

 Щороку відзначають українці на своїй землі та в зарубіжжі річницю від дня народження великого сина України, геніального поета і художника Тараса Шевченка. Ми називаємо його ще апостолом правди і свободи, нескореним борцем за волю України.                                              Напередодні 210-ї річниці з дня народження великого поета і мислителя Т. Г. Шевченка користувачі бібліотеки охоче переглядали книжкову виставку "Тарас Шевченко -- великий син України". Всі висловлювали думку, що  поезія Т. Шевченка і після його смерті залишається могутнім чинником українського державотворення, близька і хвилююча кожній людині.

  З учнями 6-го класу разом з шкільною бібліотекою було проведено літературно-інформаційний калейдоскоп "На вічному шляху до Шевченка". Діти переглянули чудову ілюстровану книгу "Тарас Шевченко у пам'яті поколінь" (Тернопіль, 2014 р.). Ця книга охоплює багатогранну творчість генія, а також пошанування Великого Кобзаря як в Україні, так і в світі. Бібліотекар Олександра Влох ще раз ознайомила дітей з родоводом Шевченка та висловами про нього видатних людей світу. Особливо цікавими були для них розділи книги, які висвітлювали Шевченкіану у філателії і грошових знаках, монетах і медалях, світлинах і народній творчості. А  ще провели голосні читання, де діти розповідали та читали улюблені вірші Т. Шевченка.

Федір Тютюнник... третій

Літературно-краєзнавча мозаїка

(4.03.2023 -- 95 років від дня народження Федора Григоровича Тютюнника (1929-2003), письменника, уродженця с. Шилівка)

  Користувачі Шилівської бібліотеки, люди старшого покоління, зібралися разом,  щоб згадати нашого земляка, письменника, публіциста, краєзнавця Федора Григоровича Тютюнника, більше дізнатися про його творчість та перегорнути сторінки п'яти його книг. 4 березня 2024 року виповнюється 95 років з дня його народження.

    Федір Григорович став членом Спілки письменників України у 1968 році. За минулі роки були публікації у журналах «Дніпро», «Вітчизна», «Прапор» та багатьох інших популярних українських виданнях.  А творчий доробок складають книги: «Співуче джерело», вийшла у 1967 році, далі у 1970 році вийшла збірка «Зелений легіт», "Осінь пахне криницею" (1973 р.), "Перепелині дзвони",  "На бистрині" (1978 р.) та численні публікації в пресі.  Багато творів Федора Тютюнника перекладалися іншими мовами. 

     Відомий журналіст і письменник з м. Харкова Сергій Манукян, палкий прихильник творчості Ф. Г. Тютюнника, прислав в нашу бібліотеку чималенький нарис, в якому зібрав багато відомостей про його життя і літературну діяльність. Бібліотекар Олександра Влох ознайомила всіх з цим нарисом, а також з усіма книгами та багатьма працями Федора Григоровича. Всі присутні добре пам'ятають Ф. Г. Тютюнника, тому говорили про нього багато, згадуючи найбільш цікаві випадки з його життя.

Поклик рідної далини

 Книжкове дефіле

(4.03.2024 -- 95 років від дня народження Ф. Г. Тютюнника (1929-2003), письменника, уродженця с. Шилівка)

   Мальовниче село Шилівка, що знаходиться поблизу Зінькова, відоме широкому загалу як батьківщина двох відомих майстрів Слова – братів Григорія та Григора Тютюнників. Не тільки односельцем, а й представником тієї ж письменницької династії був і Федір Григорович Тютюнник -- письменник, публіцист, краєзнавець, двоюрідний племінник двом Григоріям Тютюнникам.

 Народився він далекого 1929 року в простій селянській родині. У 1946 році, закінчивши семирічку, продовжив навчання в Зіньківській середній школі №1. Здобувши середню освіту, вступив до Київського, а потім перевівся до Харківського політехнічного інституту. Закінчив його в 1954 році і деякий час, маючи спеціальність інженера по хімічному устаткуванню, працював на заводах та в науково-дослідних інститутах країни.

    Проте дипломованого технаря тягнуло до художнього слова. І, десять років не завада, дух творчості та літератури взяли гору у житті хлопця. Після Харкова інженер Тютюнник повернувся до рідної Шилівки, рік завідував сільським клубом, потім три роки викладав естетику у Зіньківському СПТУ-1. Вечорами та вихідними писав. Літературну творчість Федір розпочав як учасник у Всесоюзному конкурсі на найкращий сценарій художнього фільму. В 1964 року новела «Кура», під псевдонімом Федір Лісовий, на сторінках газ

ети «Літературна Україна» стала дебютом.

      Федір Григорович став членом Спілки письменників України у 1968 році, через рік членом СП СРСР. За минулі роки були публікації у журналах

«Дніпро», «Вітчизна», «Прапор» та багатьох інших популярних українських виданнях. А творчий доробок складають  книги: «Співуче джерело», «Зелений легіт», «Осінь пахне криницею», «Перепелині дзвони», «На бистрині» та численні публікації в пресі.
 

 Перша пречудова книга оповідань «Співуче джерело» вийшла у 1967 році. Ця книжечка невелака за розміром, але в кожному оповіданні, в кожному реченні  вчувалася рука майстра, людини чуйної, із серцем, наповненим любов’ю до своїх героїв. Відразу відчувалося, що письменник добре знає життя, глибоко проникає в душі героїв. Кращі оповідання, що ввійшли до книги, «Кура», «Копитка», «Дзвонар» -- це зворушливий гімн чистоті найкращих людських почуттів. Сюжети цікаві, а мова творів образна та соковита.

    

Далі у 1970 році вийшла збірка "Зелений легіт», в якій розміщувалася оповідання «Осінь пахне криницею» з посвятою Григорію Тютюннику-старшому, в оригіналі рідною мовою. Багато творів Федора Тютюнника перекладалися іншими мовами. Псевдонім Лісовий поступився справжньому і вже відомому імені. В своїй книзі «Зелений легіт» Федір Григорович вивів колоритні образи сучасників, людей гордих, сильних, з усталеними звичками і твердими переконаннями. Такі Гордій з оповідання «Однолюб», Карпо Дебеляка з твору «Ліс шумить», Микита Дзвонар з однойменного оповідання.

    В 1973 році вийшла книга Ф. Тютюнника «Осінь пахне криницею». Її зміст складали оповідання «Перша проталина», «На зайця», «Завірюха», «Зелений легіт», «Осінь пахне криницею», «Топтана хата», «Арінка», «К Пантелеймону», «Однолюб», «Батькова гармонь», «Карюки», «Микита Дзвонар», «Копитко», «Калинова сопілка», повiсть «Горлиця». Невеликого формату, ціною 33 копійки, тиражем 100 (!) тисяч примірників, такі були стандартні тиражі того часу, але не для всіх. Для молодого письменника одна така книжка могла бути просто ривком у фінансовому плані та визнання. 

  Книга «Осінь пахне криницею» була не про війну. Декілька оповідань із життя сучасних (1960-1970-ті) сiл Полтавщини, незвичайні, іноді з гумором, інші драматичні, історії та невелика, у сорок п'ять сторінок, повість «Горлиця». У повісті з м'яким ліризмом і добрим гумором розповідалося про долю вчорашніх десятикласників, про перше юнацьке, часом нерозділене, кохання. А ще, читаючи цю книгу, можна насолодитися дивовижними ліричними рядками та мальовничими видами природи.

      Втім, про війну у книжці було. Розповідь «Калинова сопілка» була про пронизливе кохання сільського хлопця Левуся до незвичайної чорноокої дівчини Гані. Мелодійна старовинна сопілка хлопця фарбувала їхні щасливі молоді дні та вечори до війни. Але в 1941 році прийшла біда, Левуся, що погано бачить, взяли служити в допоміжні війська і воював він ... Ганя зникла, він втратив розум від контузії, а може від шоку назавжди втраченої любові.

    Відлуння війни з тисячами вдів у селах, руйнувань чутно і в оповіданні «Топтана хата» – двоє хлопців допомагають молодій убитій тугою вдові врятувати хату, відремонтувати. До цієї шляхетної справи приєднаються ще десяток веселих молодиць, які повернули з дороги на базар у двір Марисі. Надвечір, красуючись поки що сирою сірою глиною, хата стояла.  
     У 1976 році Федір Григорович став лауреатом полтавської обласної премії імені Петра Артеменка за збірку нарисів та оповідань «Осінь пахне криницею». Письменника визнали вже не лише на батьківщині в Україні, а й за її межами і читачі, і критики. Останні відзначили його талант оповідача, який має свій стиль, «дуже точного в деталях спостерігача сільського життя».

         Чистий, нескаламучений духовний світ людини – провідний мотив творчості Ф. Тютюнника. У книзі «Перепелині дзвони», яка вийшла з друку в 1978 році, домінує добро, висока трудова напруга сьогодення, перше кохання та  незрадливість людських почуттів. В ньому є чудове оповідання «Аби вона злюбила…». Сюжет простий. Натка і Павлентій працюють на тракторах Т-150. Вони змагаються не тільки для діла. Щось інше є в тому змаганні. І ось в передморозок, вже під перші сніжинки, Натка і Павлентій, зморені цілодобовою працею, доорюють клин поля. Заходить ніч. Щоб не трапилось, треба встигнути доорати. І раптом Павлентій помічає, що Натчин трактор, вийшовши з загінки, прямує в ковбаню глибиною в 6 метрів. Павлентій, зупинивши свій, вскакує до Натки в кабіну, зупиняє її трактор. І… доорює клин, доки Натка спатиме в кабіні.

У тому ж 1978 році в харківському видавництві «Прапор» Федір Григорович видає повість «На бистрині». В ній іде мова про ветерана праці, директора Полтавського турбомеханічного заводу Б. В. Шумейка та про величезний трудовий колектив цього підприємства. Написанню книги передували багатомісячні творчі пошуки письменника, коли він надовго поселявся в одному з заводських гуртожитків. Його бачили будь-де: і в цеху, і на робітничих зборах, в конструкторському бюро, на святі в заводському Палаці культури. Результатом став унікальний витвір, таких великих полотен в області ще не було. 

У 1992 році у Зіньківській друкарні вийшла брошура Федора Григоровича «Зіньківський район» із цінними статистичними даними про наш край. В ньому подані загальні відомості про наш регіон, про стан промислових і сільськогосподарчих підприємств, охорони  здоров’я, шляхів, річок, а також історичні дані 23-х населених пунктів. 

  У 1989-1991 роках Федір Тютюнник працював у редакції Зіньківської районної газети, до останніх днів співпрацював із нею. За редакції він організував літературну студію «Співуче джерело» (назва першої його книги) та довго керував нею. У дев'яності і на початку 2000-х письменник і журналіст більшу частину своєї творчості присвячував краєзнавству. Федір Григорович входив до редакціонної групи з написання історії Зіньківщини. Був автором краєзнавчої праці «Село Шилівка», багатьох коротких нарисів та статей, які публікувалися у районній, обласній та республіканській пресі. Був у нього задумом написати історію роду Тютюнників, але він не справдився.

   Окрім своїх літературних талантів Федір Григорович мав ще й добру славу серед земляків. Дуже любив грати на баяні, умів відпочивати, та вмів і працювати, брав активну участь у громадському житті села.   

   Щоб не зміліла криниця пам’яті про нашого земляка в Шилівській школі в музеї письменників-земляків Тютюнників є і творчий доробок Федора Тютюнника: книги, рукописи, фото, особисті речі та інше.В бібліотеці постійно діє книжкова виставка творів Ф. Тютюнника, щороку проводяться години пам’яті, огляди творчості. Його багатий творчий доробок  став невід’ємною частиною літературного спадку Зіньківщини.