Уродженка з с. Довжик -- перша українська жінка-скульпторка

 Бібліо-повідомлення

(6.11.2023 -- 65 років пам'яті Єлизавети Трипільської (1881-1958), першої жінки-скульпторки, уродженки с. Довжик Зіньківського повіту, (нині Зіньківська громада Полтавського району)

        Єлизаве́та Рома́нівна (Родіо́нівна, Іларіо́нівна) Трипі́льська — українська скульпторка. У її творчості переважала українська тематика, працювала у галузі кераміки. Мала значні успіхи й визнання серед громадськості України, Азербайджану й Туркменістану.

         Народилася вона 19 листопада (1 грудня) 1881 в Довжику в заможній поміщицькій родині. 1896 року мисткиня зі срібною медаллю закінчила училище в Полтаві. Далі здобувала початкову професійно-художню освіту в Полтавському інституті шляхетних дівчат. З 1897 року продовжила вивчати мистецтво пластики у багатьох знаменитих на ті часи скульпторів та в Петербурзькій художній школі. Трипільська планувала виливання своїх скульптур на базі Миргородської художньо-промислової школи. 

       1903 року Трипільська взяла участь у художній виставці в Полтаві. Через кілька років від'їздила в Париж. Там продовжила навчатися в митців Н. Аронсона і В'єжаля, де вивчала мистецтво обробки мармуру. Після повернення, Єлизавета Трипільська у 1907 році створила модель дівчини-українки і красеня-водяного для фонтану перед будівлею Полтавського земства.

       Зі своїми скульптурами з глини та мармуру 1911 року взяла участь у весняній виставці в Петербурзькій академії мистецтв  і в четвертій виставці українських художників. 1918 року твори Трипільської експонуються на Першій виставці Товариства діячів українського пластичного мистецтва в Києві. У 1920-х роках Трипільська відряджена ВХУТЕІНом до Баку. Стажування поєднувала з навчанням у Вищому художньо-технічному інституті, відкритому в Петербурзі 1922 року на базі Академії мистецтв.

       З 1922-го Трипільська вже постійно проживає в столиці Азербайджану, де виконує барельєфи і горельєфи «Землеробство», «Музика», «Прометей», «Наука» для столичних інтер'єрів Академії Наук Азербайджанської РСР та створює  ще багато інших знаменитих скульптурних робіт. Упродовж 1928—1933 років Трипільська працювала на Дмитрівському порцеляновому заводі у Вербіках, де створила «Туркменські шахи», один примірник яких Радянський уряд подарував президентові Франкліну Рузвельту. З участю Трипільської тут було створено близько 30 зразків розпису чайного посуду.  Завдяки цим скульптурам Трипільська стала відома на весь колишній Радянський Союз.

       Померла Єлизавета Трипільська в Баку 6 листопада  1958 року. Невідомо, де знаходиться могила видатної зіньківчанки, і чи залишилися у неї спадкоємці. 

       Більше відомостей про нашу знамениту краянку, першу українську жінку-скульпторку, можемо почерпнути в "Енциклопедії українознавства" (том 11),  в книзі "Мистецтво України: біографічний довідник" та в інтернеті.  Відкриваймо для себе нові імена наших краян як сучасних, так і минулих років.