НЕСТОР МАХНО - ПАРТИЗАНСЬКИЙ ПОЛКОВОДЕЦЬ І КУМИР УКРАЇНСЬКИХ СЕЛЯН

Історичний екскурс

(7.11.2023 року -- 135 років з дня народження Нестора Махна (Міхненка) (1888-1934), українського повстанського отамана)

    Нестор Іванович Махно народився 7 листопада 1888 року в с. Гуляйполе Запорізької області, помер під прізвищем Михненко 25 липня (за деякими даними, 6 липня) 1934 року в Парижі (Франція). Командир Революційної повстанської армії України, керівник сільського повстанського руху 1918-1921 рр., видатний тактик ведення партизанської війни.

        Нестор Махно - це символ визвольного руху українських селян після революції 1917 р. До революції - анархіст, засуджений у 22 роки (1910 р.) до страти через повішення, заміненої на "вічну каторгу". У лютому 1917 р. звільнений і повернувся в Гуляйполе, де відразу ж був обраний головою Гуляйпільського ради. Одночасно сформував збройний загін "Чорної гвардії", що займався "експропріацією експропріаторів" (поміщиків, капіталістів) і виступав за негайну передачу поміщицьких і церковних земель селянам.

    Прославився Нестор Махно як найталановитіший партизанський командир. Про його військові подвиги, а також про вміння партизанського командира обдурити ворога, малими силами розгромити переважаючі сили противника, ходили легенди. Під виглядом гетьманського офіцера поліції він конфіскував у поміщиків коней та зброю; у дамській сукні ходив до німецького штабу, з весільними танцями в'їжджав в німецькі покої, після чого вони перетворювалися на приміщення з мерцями. Оточені супротивниками, махновці не раз закопували зброю, діставали сільськогосподарський інвентар і мирно орали землю. 

      Ми всі вже чимало знаємо про життя і боротьбу Н. Махна. Знаємо і про трагічний бій поблизу Шилівки в серпні 2020 року, коли загін махновців розгромив обоз червоноармійців на полтавському шляху, розстрілявши і порубавши шаблями бійців більшовицької Червоної Армії. Дізнатися більше  про перебування Нестора Махна на Зіньківщині можна в історико-краєзнавчому виданні "Зіньківщина: історичні нариси" (Полтава: "ІнтерГрафіка", 2006.--240 с. (с.563-564), в книзі П. А. Аршинова "История махновского движени (1918-1921") (Запорожье: Дикое поле, 1995,-- 248 с. ) .

    Та особливо детально про ті події розповідає в спогадах Дмитро Нитченко в своїй книзі "Від Зінькова до Мельбурну" (Полтава: Вид-во ТОВ "Сімон", 2019,--363 с.). Ось лише декілька з них:                                                                             " "Вони (махнівці) летіли на тачанках, а під Зіньковом їм назустріч виїхав був загін міліції чи війська, але вони змели його кулеметним вогнем. Тепер на вулицях було повно людей. Махнівці відкривали крамниці й роздавали людям цукор, сіль, якої тоді тяжко було купити, шкіряні вироби, матерію". "Одного дня махнівці влаштували мітинг. Перед цим приїхав загін повстанців Христового з лютенського лісу". "П'ять днів хазяїнували махнівці в нашому Зінькові, аж поки з Полтави не надійшли великі загони червоних". 

    Книга  Дмитра Нитченка "Від Зінькова до Мельбурну" буде цікава і корисна кожному, адже автор ріс, вчився і працював впродовж національної революції та перших двох десятиліть радянської влади,  був свідком страхіть тих років та років Другої світової війни.