В.Стефаник -- класик української літератури

 Огляд творчості письменника

(14.05 -- 155 років від дня народження В.Стефаника) 

   В. Стефаник — один із представників Покутської трійці (умовне об’єднання трьох українських письменників: Василя Стефаника, Леся Мартовича та Марка Черемшини. Назва походить від регіону, оскільки усі троє були з Покуття. Завдяки постійній та тісній співпраці молоді письменники пройшли так звану Франкову школу та сформувалися під його безпосереднім впливом. Саме І.Франко брав активну участь у становленні та формуванні таланту Стефаника, Мартовича та Черемшини.

    Творчість В. Стефаник розпочав поезіями в прозі (1896-1898 рр.). У жовтні 1897 р. на сторінках чернівецького, часопису «Праця» була надрукована новела «Виводили з села», пізніше — новели «У корчмі», «Стратився», «Синя книжечка» та «Сама саміська», які одразу зробили його широковідомим українським письменником. Ці твори ввійшли до першої збірки В. Стефаника «Синя книжечка» (1899 р.). Пізніше виходили книги новел «Камінний хрест» (1900 р.), «Дорога» (1901 р.), «Моє слово» (1905 р.), «Земля» (1926 р.). Шанувальники творчості митця називали його, за висловом Марка Черемшини, «поетом мужицької розпуки".

    Оповідання, новели та поезія в прозі  В. Стефаника цікаві як дорослим користувачам, так і дітям. Адже в них з великою художньою силою відображено життя і побут галицького селянства на зламі двох століть: кінця ХIХ та початку ХХ століть, за часу першої світової війни та панування Польщі. Короткі, насичені глибоким соціальним змістом, перейняті болем, його новели по новому відкрили душу селянина, його думки і прагнення.  

   Дітям особливо цікаво буде дізнатися про тяжке життя ровесників того часу:  трагічні долі дітей, їх злиденне голодне дитинство, обтяжене важкою працею чи сирітством.

Творчість В.Стефаника -- це розповіді про минуле нашого народу.