народознавча онлайн-бесіда.
Сьогодні, у переддень української вишиванки (який відзначаємо третього четверга травня), пориньмо у дивовижний світ давньої вишиванки нашого краю — полтавської вишиванки.
Сьогодні, у переддень української вишиванки (який відзначаємо третього четверга травня), пориньмо у дивовижний світ давньої вишиванки нашого краю — полтавської вишиванки.
Хоча сьогодні найпоширенішими техніками вишивання є хрестик, за словами дослідників, цей досить молодий спосіб витіснив приблизно 200 стародавніх технік національного вишивання.
Серед давніх технік української вишивки: мережка, штапівка, ретязь, вирізування з настилуванням, вільна техніка та лічильна техніка, стібками, низинкою тощо.
Як свідчать дослідники, раніше жінки не копіювали чужі узори, не відшивали їх з інших виробів чи схем. Їх роботи були індивідуальними. Вишивальниця володіла "мовою" орнаментального письма, де через кольори, лінії, візерунки створювала абсолютно унікальну річ, закодовану на добру долю для себе, чи рідної людини. А от відшити чужий узор, як зазначають дослідники, означало взяти на себе чужу долю.
(Полтавські весільні рушники — з фондів музею Івана Гончара (м. Київ)
На жаль, так мало цього прекрасного спадку дійшло до нас. Багато узорів спрощено, численні техніки витіснили однією-двома. Уже не зустріти шиття кольоровим шовком та золотом, шовком та сріблом, мало хто вміє вишивати такі святково-полтавські сорочки білим по білому.
Та є (хоч і не численні) музеї, книги, які ще несуть спадщину небайдужим, тим людям, у яких ще бринять струни серця від автентичних українських вишиванок, які, очевидно, закодували духовні ключі.
(Світлини із книги "Мотивы украинского орнамента. Иллюстрации Н. Самокиша" (альбом акварельных зарисовок старинных украинских вышивок и росписей ХVІІ— ХVІІІ веков, выполненных художником Н. С. Самокишем (1860—1944) в начале 1900-х годов), "Печатная слобода, 2015").
Немає коментарів:
Дописати коментар