"Щоб українці не лише сміялися у театрі, але й міркувати, а можливо, й плакали, над серйозними проблемами"

   Експрес-огляд

       22 травня 2020 року виповнюється 180 років від дня народження основоположника українського професійного реалістичного театру Марка Лукича Кропивницького (1840–1910).

    Марка Лукича величають фундатором, корифеєм, батьком українського театру, а також носієм національної ідеї. Він написав понад 40 українських п’єс. Серед найвідоміших: «Дай серцю волю — заведе в неволю», «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Глитай, або ж Павук», «По ревізії», «Олеся», «Замулені джерела», «Дві сім’ї».

    Розглянемо цікаві факти з життя цієї непересічної особистості:

• Провідником до світу прекрасного стала мати хлопця: саме вона вчила його музики, розучувала з ним різні вокальні партії. Вона мала власну школу, у якій було до 40 учнів, де вчила панночок грі на фортепіано.

•  У 1882 році Марко Лукич організовує свою трупу.  Саме він першим приніс в український театр принципи професійної режисури і сам зіграв безліч яскравих образів.

• У своїх творах Кропивницький виступив новатором жанру соціально-психологічної драми і трагікомедії, адже прагнув, щоб українці не лише сміялися у театрі, але і міркувати, а можливо, й плакали, над серйозними проблемами. 

• Окрім того Кропивницкий активно займався художніми перекладами. Саме він вперше переклав українською мовою «Ревізора» Миколи Гоголя, «Отелло»  Вільяма Шекспіра та багато інших творів.

• «Такої чистої, блискучої всіма блесками поезії і гумору народної мови не у многих писателів случиться подибати… Широкою струєю пливе мова в драмах Кропивницького. Автор, очевидно, сам знає свій дар слова і любується переливами його чудових красок і блесків», — зазначав Іван Франко.

• З ім’ям Кропивницького пов’язане перше громадське виконання пісні композитора Д. Крижанівського на слова Т. Шевченка — «Реве та стогне Дніпр широкий». Це виконання ледь не коштувало йому свободи.

• “Епоха, в котру довелося мені впірнути з головою, є сувора і непомильна вказівка всього мого існування і всієї моєї праці”,— зазначав драматург під кінець життя у “Автобіографії”.

• Іван Рєпін свого чaсу зобрaзив Кропивницького стерновим козацького човна, який пливе серед хвиль розбурханого моря, — символічна картина тернистого шляху, що випав на долю батька українського театру.

За матеріалами: Перша електронна газета