Виставка-огляд
(24 травня 2024 року -- 110 років від дня народження Стельмаха Михайла Панасовича (1912-1983), українського письменника)
«Я мрію так життя прожити, щоб кров і піт віддать землі своїй, щоб у плодах моїх хилились віти, щоб розроставсь в глибинах корінь мій».
М. Стельмах першим у селі отримав вищу освіту, закінчивши літературний факультет Вінницького педагогічного інституту і потім до 1939 року вчителював на Київщині.
1939 року був мобілізований до Червоної армії, став учасником німецько-радянської війни. На війні був двічі поранений.
Після війни, на запрошення поета Максима Рильського, став співробітником Інституту фольклору, етнографії та мистецтва АН УРСР (1945–1954 роки). Жив у Києві, у будинку письменників Роліті по вулиці Леніна (нині Богдана Хмельницького), 68. Є свідчення стосовно зв’язків Стельмаха з українським підпіллям.
Творив у жанрі соцреалізму. Писав вірші, але, починаючи з 1940-х років, працював у прозовому жанрі. Автор поетичних книжок для дітей.
Заслуга Стельмаха — перша публічна розмова про факт «незрозумілого» голоду 1932-33 в Україні у глухі брежнєвські часи. У творі «Чотири броди» (1978) Стельмах примушує українське суспільство згадати про жертв Голодомору, вказує на відвертих колаборантів, які брали участь в організації штучного голоду на селі.
Окрім прози та поезії, він займався написанням п’єс та сценаріїв для фільмів.
Був одружений та мав трьох дітей. Діти обрали дотичні професії до батькової.На честь Михайла Стельмаха названо вулиці у Києві (1987), Вінниці, Львові, Тернополі, Івано-Франківську, Ужгороді, Хмельницькому, Броварах та в інших населених пунктах, парк у м. Ірпінь.
Михайло Стельмах мав звання Героя Соціалістичної Праці. Він був депутатом Верховної Ради СРСР та академіком АН УРСР. Входив до Спілки письменників України.
Немає коментарів:
Дописати коментар