"Любіть Зіньків, він наш, єдиний"

 Краєзнавча виставка

(6.09 -- День визволення м. Зіньків. День міста)

    Сьогодні наше м. Зіньків святкує день міста. Це не лише свято містян, це свято всіх жителів Зіньківської громади. І це ще чудова нагода, щоб згадати далеке минуле та сучасну історію Зіньківщини, тому що історія -- це ключ до майбутнього.                           

     Зіньківщина -- це край, який поети називають благословенною Полтавщиною. Зіньків прославили вчені, державні діячі, хлібороби і поети, письменники, інженери і художники, композитори, підприємці, лікарі, учителі й військові, артисти і дослідники. Нам є чим пишатися, є що захищати і ми можемо сміливо рухатися вперед. 

      Прочитати та більше дізнатися про наше славне м. Зіньків і Зіньківщину допоможе краєзнавча виставка "Любіть Зіньків, він наш, єдиний". Численні книги та публікації ознайомлять з історією рідного краю та сьогоденням, дадуть відповіді на всі запитання користувачів.

Щирий та добрий гумор Григорія Бойка

 Онлайн-огляд

(5. 09. -- 100 років від дня народження Грицька ( Григорія) Бойка (1923-1978), поета

      Грицько Бойко відомий багатьом поколінням дітей і дорослих як поет-гуморист. 

   У дитячій літературі немає жанрів, які б не підкорилися Григорію Бойку. Він натхненно створював все: поеми, вірші, скоромовки, лічилки, загадки, п’єси-казки. Григорій Бойко, як ніхто інший, вмів не просто розважати молодших читачів, а й з теплим, добрим гумором дотепно й незлобливо показати найрізноманітніші вади дитячого характеру. Вереда, замазура, хвалько, брехун, ледар, базіка, невіглас, недотепа, боягуз, підлабузник, задавака, ябеда, роззява, симулянт – ось «знамениті» персонажі його чудових віршів та поем.

      Скоромовки-спотиканки та загадки були також популярним жанром у поета. Вони заставляють сміятися і думати, збуджують цікавість та увагу. Відтоді поет не залишав  наймолодших читачів, саме їм повністю віддав тепло свого серця і свій непересічний талант.

      Кращі твори Грицька Бойка перекладені багатьма мовами світу. В Україні ще за життя поета вийшло понад п’ятдесят його книжок. Перевидаються  вони  до сьогодні. І до сьогодні вони популярні…

     Письменник видав близько ста книжок для дітей. Його смішинки про малят і звірят, шкільні й спортивні веселинки, скоромовки-спотиканки, загадки адресовані тим, хто цінує гостре, влучне слово, любить і розуміє гумор, уміє покепкувати не тільки з когось, а й із себе самого.
Помер Григорій Пилипович 25 вересня 1978 року.                                                Щирий , добрий гумор Г. Бойка з великим задоволенням читають юні читачі бібліотеки.

"Я "виходив" свій роман" (Г. Тютюнник)

 Спогад про письменника-земляка

(29.08.2023 року -- 62 роки з дня смерті Г. Тютюнника (1920-1961), українського письменника, журналіста, публіциста та педагога, лауреата Державної  літературної премії ім. Т. Г. Шевченка.)                                       

      В річницю пам'яті з дня смерті нашого незабутнього письменника-земляка Шилівська бібліотека пропонує широкому загалу деякі спогади Богдана Гориня про Г. Тютюнника. Б. Горинь -- народний  депутат України 1-го та 2-го скликань, журналіст, мистецтвознавець, політолог та  дисидент часів СРСР. Спогади та маловідомі факти життєвої та творчої біографії Г. Тютюнника та багатьох інших письменників опубліковані в його книзі "Не тільки про себе". (Роман-колаж у 3-х книгах, К.: Унів. вид-во ПУЛЬСАРИ, 2006. Кн. 1, сторінки 174-175).

    "Григорій зустрів нас радісно, обняв, розцілував. Минуло трохи більше року, як він відмітив своє сорокаріччя, але виглядав набагато старшим. Це вперше я його так близько бачив. Мене вразили його очі. Великі і майже на поверхні, у них була така велика напруга, що страшно було на них дивитись, здавалося, що вирвуться зі своїх орбіт, яких ледве тримались. Обличчя мало суворий вигляд, таке враження, що на ньому ніколи не появлялась усмішка або була вона дуже давно.             -- Добре, що ви зайшли сьогодні, поки я ще не зачинився у тій квартирі, бо як зачиню двері, то вже ніхто не зможе зі мною зустрітись.  Нікого не хочу бачити, не вірю нікому, одна творчість мене тримає".

       На запитання Б. Гориня про те, як народжувався роман "Вир",  Григорій Тютюнник відповів так:    

                                                                                 -- То був дуже цікавий творчий процес. Я "виходив" свій роман. У повному розумінні виходив. Нічого не писав, не робив жодних заміток, а постійно думав над романом, ходив і думав, бачив його у своїй уяві від початку до кінця, проте ще обдумував, виношував, і кожний розділ відкладався у моїй пам'яті. Нарешті, наступив той момент, коли я мусив скинути із себе той тягар. Я довго думав, де мені знайти спокійне місце. Пригадав ліс і в ньому глибокий яр. Поїхав, влаштував собі місце і почав писати. Тихо, як у могилі... Лісник приносив мені щось перекусити, а я зранку до ночі писав. Отак народжувався мій "Вир".

         Нагадаю, що в Шилівській бібліотеці є кілька примірників роману Г. Тютюнника "Вир", який уперше вийшов без насильницьких скорочень в ньому правдивих сторінок про трагедії  30-х років ХХ століття. Книга вийшла з друку в 2017 році. В ній також  надруковано кіносценарій за романом "Вир" Григора Тютюнника.                                                                                   

Моя Україна -- єдина країна

 Книжкова виставка-інсталяція

(24.08 -- День Незалежності України)

Україна 24 серпня відзначає 32-річницю проголошення Незалежності. Це важливе свято для держави, адже сьогодні, як і багато поколінь тому, українці виборюють свою незалежність зі зброєю в руках.
    З цієї нагоди Шилівська сільська бібліотека спільно з клубом організували для односельчан книжкову виставку-інсталяцію  «Моя Україна – єдина країна».
     Ознайомлення з літературою та публікаціями книжкової виставки-інсталяції допоможе дізнатися більше про Україну, її народ та його героїчний шлях до здобуття самостійності, познайомитися з ключовими подіями нашої історії та легендарними особистостями нашого минулого.
       Також на виставці представлена література про видатних українців, які стали гордістю України.
    Корисною така література буде не лише дорослим читачам, а й для  дітей та юнацтва, адже всі вони дізнаються більше про той нелегкий шлях, який  доводиться долати українцям, щоб утвердитися, як нації нескорених.

Стяг мого народу гордо й славно майорить від роду і до роду

 23.08 -- День Державного Прапора України) 

      Сьогодні ми вшановуємо один з головних національних символів України -- Державний Прапор.    

       Під  нашим синьо-жовтим Державним Прапором українці вже другий рік боронять рідну землю від російських загарбників. Із Прапором український народ утвердив свою державність, соборність і незалежність. Наш прапор буде ПРАПОР ПЕРЕМОГИ!

    В бібліотеці всі бажаючі мають змогу ознайомитися з усіма символами нашої країни і прапором зокрема,  перегорнувши сторінки відповідних книг та публікацій. 

Святе прагнення до державної незалежності

 Каскад інформаційних повідомлень

(16.07. 1990 р. Верховною Радою УРСР було прийнято Декларацію про державний суверенітет України)

      16 липня 1990 року новообраний парламент, який увійшов в історію як Верховна Рада України першого демократичного скликання (1990—1994 роки), ухвалив Декларацію про державний суверенітет.

 Цим актом українці заявили про своє прагнення до державної незалежності. У преамбулі цього історичного документа зазначено: «Верховна Рада Української РСР, виражаючи волю народу України, прагнучи створити демократичне суспільство, виходячи з потреб всебічного забезпечення прав і свобод людини, шануючи національні права всіх народів, дбаючи про повноцінний політичний, економічний, соціальний і духовний розвиток народу України, визнаючи необхідність побудови правової держави, маючи на меті утвердити суверенітет і самоврядування народу України, ПРОГОЛОШУЄ державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах».

      Декларативний документ відображав настрої українського народу і став трампліном, який зрештою привів до утворення суверенної держави. Через рік, 24 серпня 1991 року, парламент конституційною більшістю прийняв «Акт проголошення незалежності України» і постанову «Про проголошення незалежності України». 
    Однак ще й досі Україна стоїть перед викликами і долає найскладніші випробування заради збереження суверенітету і цілісності.

     Проте справжнє розуміння цінності й історичної ваги Декларації та Акта проголошення незалежності проявилось, напевно, тоді, коли наші кордони перетнули танки загарбника, коли Російська Федерація анексувала територію Автономної республіки Крим, міста Севастополя та розпочала збройну агресію проти України. Сьогодні, коли частина території України перебуває під окупацією, зовсім по-іншому оцінюєш історичну вагу таких документів. 

   Згадування та вшанування таких історичних подій мотивують нас та зобов’язують до виваженості в ухваленні рішень — заради щасливого майбутнього прийдешніх поколінь, заради успішності Держави Україна. Історична література, довідники,  різноманітні енциклопедії та книги детально повідають про ті переломні для нашої країни події, їх наслідки та значення для подальшої долі України та всіх нас. 

Василь Барка– письменник родом із Полтавщини, який на весь світ заявив про Голодомор

 Огляд-лекція

(16 .07. 2023 р. -- 115 років від дня народження Василя Барки (Очерета) (1908-2003), поета та прозаїка українського зарубіжжя.

    Його прізвища немає в Українській радянській енциклопедії. Літературознавці тоталітарного режиму намагались замовчувати його постать до останнього. Добре, що він дожив до того часу, коли його ім’я з-за океану повернулося на рідну землю, яку він вимушено покинув у дні страшної веремії. 

    Василь Барка – митець із когорти українських письменників Америки. Цього видатного письменника-модерніста, літературознавця та філософа двічі номінували на здобуття Нобелівської премії. 

       Творчість В. Барки (справжнє ім'я -- Василь Костянтинович Очерет), талановитого письменника і поета, довгі роки залишалася невідомою в нашій країні. Роман "Жовтий князь" (1958--1961) -- це перший в українській літературі великий прозовий твір, присвячений національній трагедії України -- страшному голодомору 1932-1933 років, що забрав життя мільйонів людей. Письменник створив символічний образ Жовтого князя, демона зла, який несе з собою лише руйнування, спустошення, муки та смерть.

     А народився він 16 липня 1908 року в селі Солониці Лубенського повіту Полтавської губернії. Барка багато пережив незгод: втеча на Кубань, війна з фашистами, оборона Кавказу, тяжке поранення, полон, гірка доля «остарбайтера», табір для «переміщених осіб» (ДІПІ) в Авґсбурзі, напіврабська праця, пошуки сенсу життя, зміна світогляду, цілковите прийняття християнської ідеології.

        Василь Барка, який сам пережив голод і бачив на власні очі жахи канібалізму, відтворив народну трагедію в романі “Жовтий князь”, не втішаючи себе надією, що цей твір колись буде видрукувано в Україні. Та його таки надрукували. Шилівська бібліотека має цю унікальну книгу, видану в 2008 році, яка чекає на своїх читачів.