ІЗ ЗАПІЗНЕННЯМ НА 80 РОКІВ

Віртуальна арт-година.

       Пропоную користувачам бібліотеки допис-розвідку нашої землячки, яка захоплюється літературою і журналістикою, музикою і  малюванням про художника Н. Альтмана, який жив і творив на початку ХХ століття, а "Весела абетка" з його малюнками вийшла з друку лише в 2015 році.

    

    "Вражають малюнки. Вони самобутні, неймовірні. Але книга залишає двояке враження.

     Коли син підріс — я почала шукати її на тому ж сайті книжкового інтернет-магазину. Так ми познайомилися з книгою з дуже незвичайною долею, і ще більш унікальною долею її автора. А ще — якийсь відгук у душі, якийсь вантаж, закладений у дитинстві, від якого хочеться звільнитися.

     Світ ведмедів намальований кольоровими олівцями, його поет Андрій Усачов назвав «Країна Медведія». Але й не просто веселі ведмедики — а на кожну букву алфавіту сюжет зображень, і ці слова дітям і їхнім батькам треба відгадати.

     Автор цих на диво ніжних малюнків — Натан Альтман, уродженець України (Вінниця), який прославився у Франції (за ілюстрації до збірки Марселя Еме «Казки кота, який сидів на дереві», на яких виросло не одне покоління французів) і звинувачений у формалізмі в СРСР.

    У короткій автобіографічній замітці Альтман писав: «У дитинстві не мав іграшок. Я ріс у бідній родині, де іграшка була розкішшю. Моїми іграшками були різні тварини, кішки, собаки, а коли підріс, то й баран... Тварин і предмети я наділяв людськими почуттям і вчинками».

Сучасники Альтмана згадують про нього, як наділеного легкістю, витонченістю, безпечністю та з'єднанням веселості і смутку.

       Книга «Весела абетка» створена у 1936 році на замовлення «Детгіза» й підписана до друку 1936 року Ленінградським міськлітом. Але книгу так і не видали. Вона побачила світ у 2015 році у видавництві «Мости культури». Ентузіасти збирали книгу: 25 виконаних олівцями листів «Веселої абетки» зберігалися в Пушкінському музеї, а чорно-білі ескізи перебували в приватних колекціях.

      «Немає однозначності і в ілюстраціях Альтмана». — йдеться в післямові «Веселої абетки». — «Альтмана завжди вабив "неозорий світ туманних перетворень". Асоціативній грі зближень, прозрінь, уподібнень не має кінця».

    1935 року Альтман на піку своєї майстерності повертається з Франції до СРСР. «Залізна завіса опустилася». У фільмі про художника ( «Натан Ісаєвич Альтман. Відео про життя і творчість») говориться, що тоді «не співпрацювати з владою — означало померти від голоду». За цією «завісою» розстрілюють людей, із якими Альтман працював. Серед них Броніслав Малаховський (радянський архітектор і художник-карикатурист, оформлювач книжок — комісією НКВС засуджений за ст. шпигунство, розстріляний  1937 року), Ісаак Бабель (українсько-радянський письменник, перекладач, сценарист і драматург, журналіст — розстріляний в 1940 році за вироком Військовою колегією Верховного Суду СРСР), Соломон Міхоелс — народний артист СРСР, актор і режисер радянського театру на ідиші, театральний педагог — убитий 1948 року за прямим наказом Й. Сталіна), 1948 помирає в ув'язненні рідна сестра дружини Альтмана. Альтмани усиновили двох племінників.

     Дослідники Альтмана зазначають, що іронічні інтонації, схильність до шаржу й пародії вельми ясно читаються в чорно-білих малюнках-ескізах до «Веселої абетки», а кольорові ілюстрації, швидше, схожі на фільм-утопію, що відображає життя при соціалізмі.

      Безперечно, чорно-білі ескізи Натана Ісаєвича «красномовніші». На одному з ескізів на зворотному боці намальований не наряджений, а справжній «голий ведмідь» (його дослідники називають Альтер его Альтмана (на останньому фото). Він, немов загнаний у глухий кут, сидить у нижньому лівому куті сторінки. Навколо ведмедя три ескізи тиру. Ведмеді ціляться і стріляють, ціляться і стріляють, а на стіні тиру написано гасло «Жить стало лучше».

Людмила Влох