"Я "виходив" свій роман" (Г. Тютюнник)

 Спогад про письменника-земляка

(29.08.2023 року -- 62 роки з дня смерті Г. Тютюнника (1920-1961), українського письменника, журналіста, публіциста та педагога, лауреата Державної  літературної премії ім. Т. Г. Шевченка.)                                       

      В річницю пам'яті з дня смерті нашого незабутнього письменника-земляка Шилівська бібліотека пропонує широкому загалу деякі спогади Богдана Гориня про Г. Тютюнника. Б. Горинь -- народний  депутат України 1-го та 2-го скликань, журналіст, мистецтвознавець, політолог та  дисидент часів СРСР. Спогади та маловідомі факти життєвої та творчої біографії Г. Тютюнника та багатьох інших письменників опубліковані в його книзі "Не тільки про себе". (Роман-колаж у 3-х книгах, К.: Унів. вид-во ПУЛЬСАРИ, 2006. Кн. 1, сторінки 174-175).

    "Григорій зустрів нас радісно, обняв, розцілував. Минуло трохи більше року, як він відмітив своє сорокаріччя, але виглядав набагато старшим. Це вперше я його так близько бачив. Мене вразили його очі. Великі і майже на поверхні, у них була така велика напруга, що страшно було на них дивитись, здавалося, що вирвуться зі своїх орбіт, яких ледве тримались. Обличчя мало суворий вигляд, таке враження, що на ньому ніколи не появлялась усмішка або була вона дуже давно.             -- Добре, що ви зайшли сьогодні, поки я ще не зачинився у тій квартирі, бо як зачиню двері, то вже ніхто не зможе зі мною зустрітись.  Нікого не хочу бачити, не вірю нікому, одна творчість мене тримає".

       На запитання Б. Гориня про те, як народжувався роман "Вир",  Григорій Тютюнник відповів так:    

                                                                                 -- То був дуже цікавий творчий процес. Я "виходив" свій роман. У повному розумінні виходив. Нічого не писав, не робив жодних заміток, а постійно думав над романом, ходив і думав, бачив його у своїй уяві від початку до кінця, проте ще обдумував, виношував, і кожний розділ відкладався у моїй пам'яті. Нарешті, наступив той момент, коли я мусив скинути із себе той тягар. Я довго думав, де мені знайти спокійне місце. Пригадав ліс і в ньому глибокий яр. Поїхав, влаштував собі місце і почав писати. Тихо, як у могилі... Лісник приносив мені щось перекусити, а я зранку до ночі писав. Отак народжувався мій "Вир".

         Нагадаю, що в Шилівській бібліотеці є кілька примірників роману Г. Тютюнника "Вир", який уперше вийшов без насильницьких скорочень в ньому правдивих сторінок про трагедії  30-х років ХХ століття. Книга вийшла з друку в 2017 році. В ній також  надруковано кіносценарій за романом "Вир" Григора Тютюнника.                                                                                   

Моя Україна -- єдина країна

 Книжкова виставка-інсталяція

(24.08 -- День Незалежності України)

Україна 24 серпня відзначає 32-річницю проголошення Незалежності. Це важливе свято для держави, адже сьогодні, як і багато поколінь тому, українці виборюють свою незалежність зі зброєю в руках.
    З цієї нагоди Шилівська сільська бібліотека спільно з клубом організували для односельчан книжкову виставку-інсталяцію  «Моя Україна – єдина країна».
     Ознайомлення з літературою та публікаціями книжкової виставки-інсталяції допоможе дізнатися більше про Україну, її народ та його героїчний шлях до здобуття самостійності, познайомитися з ключовими подіями нашої історії та легендарними особистостями нашого минулого.
       Також на виставці представлена література про видатних українців, які стали гордістю України.
    Корисною така література буде не лише дорослим читачам, а й для  дітей та юнацтва, адже всі вони дізнаються більше про той нелегкий шлях, який  доводиться долати українцям, щоб утвердитися, як нації нескорених.

Стяг мого народу гордо й славно майорить від роду і до роду

 23.08 -- День Державного Прапора України) 

      Сьогодні ми вшановуємо один з головних національних символів України -- Державний Прапор.    

       Під  нашим синьо-жовтим Державним Прапором українці вже другий рік боронять рідну землю від російських загарбників. Із Прапором український народ утвердив свою державність, соборність і незалежність. Наш прапор буде ПРАПОР ПЕРЕМОГИ!

    В бібліотеці всі бажаючі мають змогу ознайомитися з усіма символами нашої країни і прапором зокрема,  перегорнувши сторінки відповідних книг та публікацій. 

Святе прагнення до державної незалежності

 Каскад інформаційних повідомлень

(16.07. 1990 р. Верховною Радою УРСР було прийнято Декларацію про державний суверенітет України)

      16 липня 1990 року новообраний парламент, який увійшов в історію як Верховна Рада України першого демократичного скликання (1990—1994 роки), ухвалив Декларацію про державний суверенітет.

 Цим актом українці заявили про своє прагнення до державної незалежності. У преамбулі цього історичного документа зазначено: «Верховна Рада Української РСР, виражаючи волю народу України, прагнучи створити демократичне суспільство, виходячи з потреб всебічного забезпечення прав і свобод людини, шануючи національні права всіх народів, дбаючи про повноцінний політичний, економічний, соціальний і духовний розвиток народу України, визнаючи необхідність побудови правової держави, маючи на меті утвердити суверенітет і самоврядування народу України, ПРОГОЛОШУЄ державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах».

      Декларативний документ відображав настрої українського народу і став трампліном, який зрештою привів до утворення суверенної держави. Через рік, 24 серпня 1991 року, парламент конституційною більшістю прийняв «Акт проголошення незалежності України» і постанову «Про проголошення незалежності України». 
    Однак ще й досі Україна стоїть перед викликами і долає найскладніші випробування заради збереження суверенітету і цілісності.

     Проте справжнє розуміння цінності й історичної ваги Декларації та Акта проголошення незалежності проявилось, напевно, тоді, коли наші кордони перетнули танки загарбника, коли Російська Федерація анексувала територію Автономної республіки Крим, міста Севастополя та розпочала збройну агресію проти України. Сьогодні, коли частина території України перебуває під окупацією, зовсім по-іншому оцінюєш історичну вагу таких документів. 

   Згадування та вшанування таких історичних подій мотивують нас та зобов’язують до виваженості в ухваленні рішень — заради щасливого майбутнього прийдешніх поколінь, заради успішності Держави Україна. Історична література, довідники,  різноманітні енциклопедії та книги детально повідають про ті переломні для нашої країни події, їх наслідки та значення для подальшої долі України та всіх нас. 

Василь Барка– письменник родом із Полтавщини, який на весь світ заявив про Голодомор

 Огляд-лекція

(16 .07. 2023 р. -- 115 років від дня народження Василя Барки (Очерета) (1908-2003), поета та прозаїка українського зарубіжжя.

    Його прізвища немає в Українській радянській енциклопедії. Літературознавці тоталітарного режиму намагались замовчувати його постать до останнього. Добре, що він дожив до того часу, коли його ім’я з-за океану повернулося на рідну землю, яку він вимушено покинув у дні страшної веремії. 

    Василь Барка – митець із когорти українських письменників Америки. Цього видатного письменника-модерніста, літературознавця та філософа двічі номінували на здобуття Нобелівської премії. 

       Творчість В. Барки (справжнє ім'я -- Василь Костянтинович Очерет), талановитого письменника і поета, довгі роки залишалася невідомою в нашій країні. Роман "Жовтий князь" (1958--1961) -- це перший в українській літературі великий прозовий твір, присвячений національній трагедії України -- страшному голодомору 1932-1933 років, що забрав життя мільйонів людей. Письменник створив символічний образ Жовтого князя, демона зла, який несе з собою лише руйнування, спустошення, муки та смерть.

     А народився він 16 липня 1908 року в селі Солониці Лубенського повіту Полтавської губернії. Барка багато пережив незгод: втеча на Кубань, війна з фашистами, оборона Кавказу, тяжке поранення, полон, гірка доля «остарбайтера», табір для «переміщених осіб» (ДІПІ) в Авґсбурзі, напіврабська праця, пошуки сенсу життя, зміна світогляду, цілковите прийняття християнської ідеології.

        Василь Барка, який сам пережив голод і бачив на власні очі жахи канібалізму, відтворив народну трагедію в романі “Жовтий князь”, не втішаючи себе надією, що цей твір колись буде видрукувано в Україні. Та його таки надрукували. Шилівська бібліотека має цю унікальну книгу, видану в 2008 році, яка чекає на своїх читачів.

Весь світ у долонях дитини

 Розважально-спортивне свято

         Цікаве і дуже веселе свято до Дня захисту дітей «Весь світ у долонях дитини» відбулося в Шилівці, яке організували працівники клубу та бібліотеки. На місцевому стадіоні для дітей було проведено  ігрову розважально-спортивну програму, літературну вікторину, найменшенькі діточки займалися ліпленням з пластеліну. І, звичайно, діти смакували торт, морозиво та напої. 
       Велика подяка Маші Павленко за проведення спортивних естафет та старості села Кімлик Вірі Семенівні за спонсорську допомогу у придбанні ласощів для дітей.

"Невинно убієнні"

 Інформаційна година

(21.05 -- День пам'яті жертв політичних репресій)

.  

   Це День пам’яті і скорботи про жертви, які загинули або постраждали в Україні  внаслідок політичних репресій комуністичного режиму. Він відображає в своєму формулюванні одне з найтяжчих злочинів проти людяності тієї безжальної влади.  Згідно Указу Президента України №431/2007 від 21-го травня 2007-го року, з метою належного вшанування пам’яті жертв політичних репресій, привернення уваги суспільства до трагічних подій в історії України, викликаних насильницьким впровадженням комуністичної ідеології, відродження національної пам’яті, утвердження нетерпимості до будь-яких проявів насильства проти людяності відзначається «День пам’яті жертв політичних репресій» - щорічно у третю неділю травня

     Терор репресії вразили майже всі верстви українського населення: науковців, політиків, військових, священників, представників культури, селянство. Особливо тяжкою і болісною спадщиною минулого стали масові репресії, які чинились сталінським режимом та його прибічниками в Україні у 1930-х роках. Приміром, в Україні в 1937–1938 роках було засуджено 198 918 осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Решту було відправлено до в’язниць та таборів.

    Упродовж десятків років радянська влада ретельно приховувала сліди своїх злочинів: на місцях поховань зводилися режимні об’єкти КДБ, землю заливали бетоном, місцевість розрівнювали бульдозерами й висаджували дерева.     

     За останні тридцять років українські видавництва надрукували сотні найменувань книг про ті трагічні жорстокі часи.  Кожна історія - унікальна, кожний погляд - вартий уваги і поваги. Отже, читаймо! І не забуваймо тих, кого з нами уже нема і шануймо тих, хто живе для України.