Корифей українського театру – Панас Саксаганський

 літературний портрет

     27 травня 1859 року народився Панас Карпович Саксаганський (справж. – Тобілевич; 1859-1940), український актор і режисер, театральний діяч. Брат Івана Карпенка-Карого, Миколи Садовського, Марії Садовської. 

    На сцені з 23 роки. Грав у трупах Михайла Старицького, Марка Кропивницького, утримував власні трупи (1890–1910), виступав в 
інших трупах і театральних товариствах. 

Панас Саксаганський у сценічному образі, 1905 рік

   Автор комедій: «Лицеміри» (1908) та «Шантрапа» (1914), спогадів «По шляху життя» (1935) і низку статей із майстерності актора.

   У 1918 році заснував у Києві Народний театр, на базі якого у 1922 році було створено Український драматичний театр ім. М.К. Заньковецької (працював у ньому з перервами до 1932 року). 

     Виховав ціле покоління акторів, серед яких Борис Романицький, Варвара Любарт, Андрій Ратмиров, Тетяна Садовська та ін.

    Грав Возного в «Наталці Полтавці» Котляревського, Стецька, Шельменка («Сватання на Гончарівці» та «Шельменко-денщик» Квітки-Основ’яненка), Голохвостого («За двома зайцями» Старицького), Харко Ледачого («Сто тисяч»).