Віртуальна арт-година.
Пропоную користувачам бібліотеки допис-розвідку нашої землячки, яка захоплюється літературою і журналістикою, музикою і малюванням про художника Н. Альтмана, який жив і творив на початку ХХ століття, а "Весела абетка" з його малюнками вийшла з друку лише в 2015 році.
"Вражають малюнки.
Вони самобутні, неймовірні. Але книга залишає двояке враження.
Коли син підріс — я
почала шукати її на тому ж сайті книжкового інтернет-магазину. Так ми
познайомилися з книгою з дуже незвичайною долею, і ще більш унікальною долею її
автора. А ще — якийсь відгук у душі, якийсь вантаж, закладений у дитинстві, від
якого хочеться звільнитися.
Світ ведмедів
намальований кольоровими олівцями, його поет Андрій Усачов назвав «Країна
Медведія». Але й не просто веселі ведмедики — а на кожну букву алфавіту сюжет
зображень, і ці слова дітям і їхнім батькам треба відгадати.
Автор цих на диво
ніжних малюнків — Натан Альтман, уродженець України (Вінниця), який прославився
у Франції (за ілюстрації до збірки Марселя Еме «Казки кота, який сидів на
дереві», на яких виросло не одне покоління французів) і звинувачений у
формалізмі в СРСР.
У короткій
автобіографічній замітці Альтман писав: «У дитинстві не мав іграшок. Я ріс у
бідній родині, де іграшка була розкішшю. Моїми іграшками були різні тварини,
кішки, собаки, а коли підріс, то й баран... Тварин і предмети я наділяв
людськими почуттям і вчинками».
Сучасники Альтмана
згадують про нього, як наділеного легкістю, витонченістю, безпечністю та
з'єднанням веселості і смутку.
Книга «Весела
абетка» створена у 1936 році на замовлення «Детгіза» й підписана до друку 1936
року Ленінградським міськлітом. Але книгу так і не видали. Вона побачила світ у
2015 році у видавництві «Мости культури». Ентузіасти збирали книгу: 25
виконаних олівцями листів «Веселої абетки» зберігалися в Пушкінському музеї, а
чорно-білі ескізи перебували в приватних колекціях.
«Немає
однозначності і в ілюстраціях Альтмана». — йдеться в післямові «Веселої
абетки». — «Альтмана завжди вабив "неозорий світ туманних перетворень".
Асоціативній грі зближень, прозрінь, уподібнень не має кінця».
1935 року Альтман
на піку своєї майстерності повертається з Франції до СРСР. «Залізна завіса
опустилася». У фільмі про художника ( «Натан Ісаєвич Альтман. Відео про життя і
творчість») говориться, що тоді «не співпрацювати з владою — означало померти
від голоду». За цією «завісою» розстрілюють людей, із якими Альтман працював.
Серед них Броніслав Малаховський (радянський архітектор і
художник-карикатурист, оформлювач книжок — комісією НКВС засуджений за ст.
шпигунство, розстріляний 1937 року),
Ісаак Бабель (українсько-радянський письменник, перекладач, сценарист і
драматург, журналіст — розстріляний в 1940 році за вироком Військовою колегією
Верховного Суду СРСР), Соломон Міхоелс — народний артист СРСР, актор і режисер
радянського театру на ідиші, театральний педагог — убитий 1948 року за прямим
наказом Й. Сталіна), 1948 помирає в ув'язненні рідна сестра дружини Альтмана.
Альтмани усиновили двох племінників.
Дослідники Альтмана
зазначають, що іронічні інтонації, схильність до шаржу й пародії вельми ясно
читаються в чорно-білих малюнках-ескізах до «Веселої абетки», а кольорові
ілюстрації, швидше, схожі на фільм-утопію, що відображає життя при соціалізмі.
Безперечно,
чорно-білі ескізи Натана Ісаєвича «красномовніші». На одному з ескізів на
зворотному боці намальований не наряджений, а справжній «голий ведмідь» (його
дослідники називають Альтер его Альтмана (на останньому фото). Він, немов
загнаний у глухий кут, сидить у нижньому лівому куті сторінки. Навколо ведмедя
три ескізи тиру. Ведмеді ціляться і стріляють, ціляться і стріляють, а на стіні
тиру написано гасло «Жить стало лучше».
Людмила Влох
