Декомунізація душі (підбірка книг)

«Не варто обманюватися, що ми добре знаємо комунізм. Насправді, ми знаємо лише те, що нам показували. Дійство розігрувалося не лише на сцені комуністичних країн, сцена — увесь світ. І вистава ще не завершилася», — такий відгук отримала книга «Примара комунізму керує нашим світом».

Панує думка, що комунізм віджив своє чи доживає свої останні дні в кількох комуністичних країнах. Проте подані нижче книги розкривають сутність цього кривавого явища, яке не тільки забрало життя мільйонів людей, знищило культуру й традиційні цінності, цвіт націй, який представляла культурна еліта країн, — ба, більше: комунізм цілеспрямовано змінив світогляди людей, перевиховуючи їх у дусі «партійної культури», й беручи клятву вірності.

Наскільки глибоко проросли комуністичні  поняття в наших умах, наскільки люто просуває комунізм свої ідеї на Заході дотепер — ці та низку інших питань розкривають нижченаведені книги:

1 «Призрак коммунизма управляет нашим миром»

Уривок із книги: «Слово «привид» на початку «Маніфесту Комуністичної партії» зовсім не випадково прийшло в голову Марксу. Як згадувалося в передмові до цієї книги, комунізм — це не просто якесь віяння, доктрина або невдала спроба людей знайти вихід».

Ця книга в аудіоформаті доступна за посиланням:
https://bag-info.ru/kto-upravljaet-nashim-mirom/?fbclid=IwAR3GFEA7FriPXd4LU6Zm6WnvQTrwfpeOBAt-PMUA0t2gtqkh53fu23wMtCU
https://www.youtube.com/watch?v=P2tIXdMhk3I

2 «Конечная цель коммунизма»

(Книга в аудіформаті доступна за посиланням:
https://china-today.ru/razoblachen-obshirnyj-zagovor-s-celju-razrushenija-chelovechestva/)

3 «Девять комментариев о коммунистической партии»
Ця книга стала світовим бестселером.

«…прийшов час всебічно поглянути на минуле, щоби повністю викрити правду про те, як цей найбільший в історії культ утілив в собі злодіяння всіх часів і народів. Ми сподіваємося, що всі ті, хто все ще залишається обдуреними компартією, зможуть ясно побачити її природу, очистити душу від її отрути, звільнити свій розум від її лиховісного контролю, скинути кайдани страху й назавжди позбутися від пов'язаних із нею ілюзій». (з тексту передмови).

(Книга у відеоформаті доступна за посиланням: http://9comment.info/)


4. «Время секонд хэнд» Світлана Алексієвич

«За сімдесят з гаком років в лабораторії марксизму-ленінізму вивели окремий людський тип — homo soveticus. Одні вважають, що це трагічний персонаж, інші називають його «совком». Мені здається, я знаю цю людину, вона мені добре знайома, я поруч із нею, пліч-о-пліч прожила багато років. Вона — це я. Це мої знайомі, друзі, батьки», — написала автор у передмові.

5. «Архипелаг ГУЛАГ» Олександр Солженіцин
Книга простежує історію системи виправно-трудових таборів, які існували в Радянському Союзі з 1918 по 1956 рік. Написана на основі свідчень та очевидців й дослідницького матеріалу, а також із власного досвіду автора, котрий був в'язнем ГУЛАГу.
(Слухати аудіо книгу можна за посиланя: https://knigavuhe.org/book/arkhipelag-gulag/)

У шилівськім гаю я слухала весну

Декламування вірша Лесі Українки «Стояла я і слухала весну…»

Порожня зона, край мовчання..

Хвилина скорботи.

26 квітня 1986 року о 01.23 год. сталася найбільша тегногенна аварія в історії людства -- вибухнув 4-ий реактор Чорнобильської АЕС.

    Ця аварія -- трагедія всього людства, наслідки якої, мабуть, уже ніколи не подолати. І скільки б не пройщло років, ми всі зобов'язані про неї пам'ятати, щоб не допустити чогось подібного.

   В переддень цієї сумної дати згадаймо наших земляків, чоловіків-односельців, які брали участь у ліквідації Чорнобильської аварії уже такого далекого 1986 року:






1.  Горобій Володимир Іванович,                1962 р.н.    (помер 2007 р.).
2.  Удовиченко Володимир Григорович,    1954 р.н.,   (помер 2004 р.).
3.  Дігтяренко Микола Іванович,               1952 р.н.,   (помер1988р.).
4.  Кащенко Іван Васильович,                    1947 р.н.
5.  Логвиненко Василь Петрович,              1957 р.н.
6.  Рябець Анатолій Олександрович,         1965 р.н.    (помер 2018 р.).
7.  Статівка Іван Григорович,                     1960 р.н.
8.  Чобіт Сергій Іванович,                            1965 р.н.

Письменник-мандрівник

                                       Письменник-мандрівник.

          (інформаційна хвилинка)

    25 квітня  цього року минає 113 років з дня народження Миколи Трублаїні--відомого українського пиьменника і журналіста. Це не ювілейна дата, але хочеться нагадати читачам про цього чудового письменника, на творах якого зростало не одне покоління дітей.

      М. Трублаїні називають письменником- мандрівником. Вітер героїки та мандрів не дав йому закінчити навіть навчання у гімназії, хоч був здібним учнем. Вже пізніше він здобуде вищу освіту, ставши журналістом. А подорожі його були в основному на Півночі нашої країни з суровими та важкими випробуваннями.

      Його творчість--це ціла епоха в літературі для дітей. Майже всі персонажі творів письменника виписані з натури. В них правдиво змальовано побут та звичаї корінних північних народів: чукчів, ескімосів, якутів. Помер письменник 5-го жовтня 1941 року після важкого поранення в бою.

   Діти та підлітки залюбки зачитуються такими творами М. Трублаїні як "Волохон", "Крила рожевої чайки", "Малий посланець", "Шхуна колумб" та інші. Пропоную викладку книг письменника, які є в фонді Шилівської бібліотеки.

   Твори М. Трублаїні популярні і сьогодні. Їх будуть читати завжди.

Човняр із Грунь-Ташанських плес

    Шановні користувачі Шилівської бібліотеки та всі,  хто залюблений у чарівний світ української літератури. 

Сьогодні, 23 квітня, виповнюється 100 років з дня народження письменника-земляка, лауреата Державної премії  ім. Т. Г. Шевченка — Григорія Михайловича Тютюнника.                                                                   

 Він пішов за межу вічності на злеті свого творчого життя, у 41 рік. Та добре, що часу не підвладна людська пам'ять.  Г .М. Тютюнник  живе у наших спогадах, у своїх листах і творах.     

 Пропонуємо переглянути світлини з книжкової виставки нашої бібліотеки «Письменники Шилівської землі», присвячені  Г. М. Тютюннику,  допис про нього нашої землячки Бондар Н. В., та прочитати ( хто не читав) безсмертний роман «Вир» та інші його прозові твори та поезію.

Човняр із Грунь-Ташанських плес

Полтавщина – це та благословенна земля, де, як жартують краяни: "Посади дерево – виросте калина, посади дитину – виросте письменник". "Женьшеневий кущ Тютюнників" (за образним висловом Олеся Гончара) теж проріс на Полтавщині, але прикрасив собою увесь сад української письменності.                                                         23 квітня 2020 року минає 100 років від дня народження старшого Тютюнника, Григорія, видатного прозаїка, автора неперевершеного роману "Вир".

Творча дорога письменника бере початок із Шилівки, тієї, що побіля дороги до обласного центру. Родина – батько-селянин, репресований у 1937 році, мати- учителька, залюблена в Слово, – дала хлопцеві настанови людяності, поваги до думки іншого, толерантності. Шилівська семирічка, Зіньківська середня школа № 1, літфак Харківського університету – ось сходини офіційної освіти Тютюнника. Проте знання поповнював протягом усього життя –  самоосвіта зробила його інтелектуалом, а життя –  мудрецем.

Починав літературну діяльність із поезії: у районній газеті “Більшовик Зіньківщини” опублікував першого вірша “Комсомолець”. У десятому класі спробував свої сили і в прозі. Першим читачем оповідань була його вчителька Любов Блажко. Саме з її настанови він вступив у 1938 році до Харківського державного університету. У студентське товариство Григорій завжди вносив безмежжя щирості, дотепних жартів і бадьорості. Він навчався разом з Олесем Гончарем, Дмитром Білоусом, Пилипом Гавриловим, Данилом Бакуменком. Ще до війни став визнаним «факультетським» поетом. Та як і не бути ним, коли душу виколисують дзвінкі жита, а осінню бентежить прощальна пісня журавлів. Часом здавалося, ніби доноситься вона не з прозорої голубіні неба, а з глибини землі. Мовби серце чуло – натрубили журавлі біду – війна почалася». Так і не склав   28 червня 1941 року іспит із фольклору – добровольцем вступив до студбату. Проте не судилося потрапити на передові позиції: опинився в одній із частин трудової армії, що відступала до Дону.Та восени цього ж року з трудового батальйону втік до діючої армії. Перебував на дільниці фронту коло Орла зиму і весну 1941 – 1942 років. Улітку потрапив у полон. У 1943 році втік звідти і діяв у партизанському загоні за Дніпром. При виконанні бойового завдання був тяжко поранений. Потім до кінця свого життя не міг бачити чорного кольору ріллі і дроф, які нагадували німецьких юнкерсів. Григорія з бою виніс на собі якийсь балтійський моряк, а згодом партизан.  Вісім кілометрів він ніс пораненого до госпіталю. А потім – палата безнадійних, гарячка, марення. Але викарабкався… Визнаний лікарями непридатним до військової служби, повернувся в Шилівку в квітні 1945 року. Скінчилася війна, вирішив Гриць будь-що закінчити університет. А з вересня 1946 року Григорій Михайлович – викладач української мови та літератури Львівського технікуму підготовки культосвітніх працівників. Гомінливе місто не надавало відповідних умов для творчої праці. Тому в 1948 році переїхав у Кам’янку-Бузьку, де вчителював разом із Оленою Федотівною Черненко, яка невдовзі вийшла за нього заміж.«Найкраще в моєму житті – це дружина», – скаже колись Григорій. І справедливо, адже в миті щастя, радощів і в дуже нелегкі для чоловіка часи вона була поруч. А миттєвостей болю і страждань було  набагато більше. Часто й довго лежав Тютюнник у лікарнях. «Носив у грудях осколок ворожого снаряда, який лікарі виймати побоялись, щоб не пошкодити смертельно серця. Страшно було дивитися, як він мучився. В очах – глухий, затамований біль, а на устах ледь помітна усмішка» [65, с. 4]. Не любив скаржитися.
І всі свої болі, муки виливав у віршах. Окремою збіркою вони вийшли вже посмертно (1963) під назвою «Журавлині ключі».

Повертаючись якось після виступу в госпіталі інвалідів Великої Вітчизняної війни, Тютюнник признався поетові Георгію Книшу: «Думаю переключатись на прозу… Ось візьму та й напишу епопею томів на три- чотири» [16, с. 4].

1946 - 1956 - роки пошуків своєї теми, власного мистецького стилю: пише, друкує збірку оповідань, повість. Вагомий, переломний 1960, адже тоді з’явилася перша частина роману “Вир”, висока літературно-художня цінність якого полягає насамперед у суворому історизмі, рельєфній зримості правдивих картин життя і довершеності намальованих Григорієм образів. Не випадково Олесь Гончар поміж романів кінця 50 -х - початку 60 -х років назвав “Вир” першим.

Тютюнник був багатий на матеріал і саме тому не смакував його в творах, не розписував. Читаєш рядки “Виру” – і впізнаєш усі чарівні куточки шилівської землі: Беєва гора, річка Ташань, Радьківщина, Пісочкове, хутір Вишневий, Ковбики, Полтавський шлях, Княжева слобода, Байрак, Данелевщина та ін. Усі вони змальовані з неперевершеною точністю до найменшої деталі:

Мовби віщуючи щось лихе, серце знову кликало у Шилівку, до Ташані. Федір Тютюнник так описує останню зустріч із Григорієм: «У котрий раз вдивлявся в його високе, пооране ранніми зморшками чоло, у випуклі надбрів’я, посивілі скроні й думав: якась велика сила сидить у тій голові. Він тяжко дихав, але я й на гадці не мав, що то вже була наша остання зустріч. Переді мною сидів кремезний задумливий чоловік, дивився на смеркаючі обрії, наслухав журавлиний гелгіт у лузі і ждав качиного лету. Але качки того разу не прилетіли…» [59, с. 8].

Двадцять дев’ятого серпня Григорія не стало. Ніхто не чекав цього – навіть він сам: незадовго перед цим Тютюнникові було зроблено чергову складну операцію – з-під самісінького серця лікарі вийняли смертоносний осколок…

Устиг сказати багато, але сказав би ще більше, якби не жорсткі рамки тоталітарного режиму. Любов Тютюнника-старшого до українського села здавалася аж надто палкою і тому підозрілою. Йому закидали патріархальну обмеженість, надмірну приземленість, невміння бачити “радісні перспективи колгоспного ладу”. Тому невипадково повне двотомне зібрання творів письменника побачило світ лише через дев’ять років після його смерті. Нагороду роман отримав теж посмертно. Шевченківську премію присуджено в 1963. Але то не мало значення, бо Григорій Тютюнник уже здобув собі безсмертя, яскравим спалахом засвітившись на літературному небосхилі.

У спогадах про свого старшого брата Григір Тютюнник писав: “Мало – бачити. Мало – розуміти. Треба любить. Немає загадки таланту. Є вічна загадка любові” [3, с. 281]. Саме це і визначило життя і творчість письменника. Чесного, доброго, мужнього...

Одного разу Григорій Михайлович сказав: “Вир життя. Щасливий той письменник, який побував у ньому”. І Григорій, справді, був щасливим митцем. Василеві Земляку він нагадував човняра на веслах: “човняр поспішав, човняр веслував, човняр не боявся виру”, бо сам пробув на вирах ціле життя. Він так мріяв про завершення свого роману, що жив тими мріями, “і, може, тримався на них, як човняр на веслах” [8, с. 4].

Давно вляглися хвилі збентеженого Тютюнниковим човном плеса, та не заспокоїлась Ташань, а лише принишкла, чекаючи, що ось-ось із втаємничених глибин життя шилівців вигулькне новий весляр і з вірою в перемогу Добра, Правди, Справедливості кинеться впокорювати нові вири! Гордо, самовіддано, несхитно, по-Тютюнниковому.

                                      "Все незмінно, на жаль"                                                                            (братам Тютюнникам присвячується)

Замулилась ріка, очерет павутину колише,

Змандрували "вири": не шумлять, не бурлять повесні.

На сипкому піску верба гілкою спогади пише...

Віджилось, відбулось і розтануло, ніби у сні.

По полтавськім шляху не вози торохтять – іномарки,

Та ще й досі "полохають тишу ранкову півні",

І новітні "Устими, Оляни", "Климки" і "Одарки"

Знов до праці стають, засвічують в вікнах вогні.

"Приїжджають сини", бо міцним є родинне "коріння",

"Заміж Катрь віддають", народжують, хрестять дітей...

На зміну приходить нове шилівчан покоління,

Та біда, що й воно вже чекає з "облоги" вістей.

А як "м'ята холодна"  "у сутінках" вечір розбудить,

Вузький "прослідок" вкриють великі бурштини роси,

Знов підслуха "крайнебо" те одвічне: "любить – не любить",

Й подарує  Орися Тимкові  шматочок коси.

Знову буде в сльозах проводжати в далеку дорогу,

Не на шахти  в Донбас, а по смерті пекельний вогонь,

"Три зозулі з поклоном" позлітаються знов до порогу,

Сльози туги і болю з материнських відпити долонь.

Все незмінно, на жаль... Замулилася Грунь лиш з роками,

Пише віттям верба у задумі, фатально-трагічна,

Просту істину, заповіщену Тютюнниками:

"Світ врятує одне лиш – "ЛЮБОВІ ЗАГАДКА ВІЧНА"!

                                  ( Бондар Н. В., доктор філософських наук, кандидат                                             філологічних наук,  викладач кафедри  українознавства та                                      гуманітарної підготовки УМСА  в м. Полтава, народилась в                                     с. Шилівка.)

                                                                

«На мілинах вирів не буває»

(до 100-річчя з дня народження Григорія Тютюнника)

«Я знаю одне, що треба писати хороші твори, а хороші вони будуть тільки тоді, коли писатимемо правду».

Це слова видатного українського письменника, поета, педагога, нашого земляка — Григорія Михайловича Тютюнника.

«Григорій Тютюнник за вродженим прізвищем — Буденний, але яке свято —

читати його прозу! Бо то — поезія, то — сама Україна», — так відгукнувся про творчість Тютюнника старшого поет Григорій Білоус.

До літературної спадщини письменника належить збірка оповідань «Зоряні межі» (1950), повість «Хмарка сонця не заступить» (1957), роман «Вир»  (1960), збірка поезій воєнного часу «Журавлині ключі», (опубліковано 1963 року).

Ці твори з добірним українським словом читають і сьогодні, черпаючи натхнення і життєву правду.

Книгооберт — чудова ініціатива вільних бібліотек

Книгооберт чи букроссинг — досить нова ініціатива, яка знайшла прихильників і практично втілилася у всьому світі. Це процес звільнення книг — а саме: людина, прочитавши книгу, залишає її в громадському місці для інших.

У всьому світі створюють дедалі більше пунктів букроссингу, де кожний охочий може залишити свою книгу та підібрати собі до смаку іншу.

В Україні багато бібліотек відкрили букросингові полиці, а ще низка книжкових магазинів, кафе, гімназій тощо.

Так, наприклад, у столичному парку ім. Шевченко встановили аж 3 бокси з книгами, «щоби дати паперовій книжці шанс на виживання в сучасному світі електронних гаджетів». Ці бокси організатори назвали «вільна бібліотека».

Шилівська бібліотека теж запрошує читачів долучитися до цієї ініціативи. Уже кілька років у ній для вільного обміну книгами виділено цілий стелаж (6 поличок) книг, принесених і залишених читачами та жителями села. Це здебільшого популярні видання з різних галузей знань, фантастика, детективні та любовні романи, дитяча література.

Тож кожен може долучитися до корисної ініціативи.

На противагу лунає думка, що «українці люблять книги, тому розлучаються з ними неохоче».

    Нагадаємо, що ідею букроссингу у 2001 році запропонував американець Рон Хорнбекер. Так він залишив 20 книг із пояснювальними написами в холі свого готелю.

У пошуках "Еврики".

У  пошуках "Еврики".

          21 квітня світ відзначає Всесвітній день творчості та інноваційної діяльності.
     Напевно, немає серед нас тих, хто не захоплювався б творчим процесом та не бажав би удосконалювати свої можливості чи здобуті  навички. Займаючись творчістю, прагнучи розвивати уже набуті  здібності, людина удосконалює свої життя і розум, стає всебічно розвинутою.
     З цієї нагоди пропоную своїм користувачам перегляд літератури, який допоможе їм, а особливо дітям, які люблять майструвати, робити саморобки та різні цікаві речі.

    

         Гульянс Э.К., Базик И.Я. Что можно сделать из природного материала.--М.: Просвещение, 1991.--175 с.
     Книга пропонує методи і способи виготовлення іграшок з природних матеріалів: шишок, хвої, оріхів, жолудів ракушок, соломи і т. п.
  Розрахована для дітей, вчителів та батьків.






        Іванов Б.С. Електронні саморобки.-
-К.: Рад. шк., 1888.--143 с.
  Книга розрахована для учнів 5--8 класів, які люблять майструвати, але ще не знають основ електротехніки та радіоелектроніки. Вона навчить їх читати радіосхеми, складати і ремонтувати різні електронні самообки.

      Корева В.М., Сукманська Н.В.  У пошуках моментів здивування: --К., Веселка, 1988.--135 с.--іл.

     Ця книга розповідає про те, як людина використовує наукові досягнення у своєму повсякденному житті.

    Читайте та будьте обізнані в усьому.

Духовна скарбниця поколінь.

Духовна скарбниця поколінь.

      В переддень Світлого Христового Воскресіння ми все більше усвідомлюємо значення духовних надбань українського народу та його  звичаїв, свят і традицій. 

        Бібліотеки є загальнодоступними для всіх верств населення установами, в яких збираються та накопичуються матеріали, книги та інформація з краєзнавства, національних традицій, звичаїв та обрядів, що сприяють відродженню національної самосвідомості українців.  

   Шилівська бібліотека пропонує викладку книг даної тематики для всіх, кого цікавить духовне надбання українського народу.  

     Знання  культури рідного народу, його історії, свят та звичаїв -- це показник нашої духовної зрілості та інтелігентності, це важлива передумова  і стимул нашого національного розвтику. Тож пропоную пізніше, після карантину, перегорнути сторінки запропонованих книг та доторкнутися до духовної спадщини наших мудрих пращурів.

7 книг про епідемії

Епідемії людство прагнуло би забути, як страшний сон. Однак сьогодні, з відомих причин, інтерес до них знову зріс.

Чи мають епідемії закономірності, які уроки вони несуть людству? Можливо, відповіді дадуть книги.


1. «Коронавірус. Вірус-убивця» Ігор Прокопенко

Це журналістське розслідування документаліста й телеведучого Ігоря Прокопенко, яке було проведено безпосередньо в Китаї, а також у Москві й Новосибірську, де вивчають найнебезпечніші віруси, за участю провідних лікарів, біологів і навіть співробітників розвідки. Воно вичерпно відповідає на запитання: звідки ж узявся невідомий науці вірус 2019 nCoV?



2. «Пандемія: Всесвітня історія смертельних вірусів» Соня Шах

Наукова журналістка Соня Шах показує, як пандемія може статися, проводячи паралелі між холерою — одним із найбільш небезпечних і страшних патогенів у світі — і новими захворюваннями, яке підстерігає нас сьогодні.

3. «Епідемія. Справжня и страшна історія Поширення вірусу Ебола» Річард Престон

У цій книзі описується історія виникнення та поширення першого вірусу Ебола, смертність від якого досягала 90%. Книга ґрунтується на реальних подіях.



4. «Типова «атипова» Анатолій Шанін

У цьому нарисі автор розповідає про свої враження під час перебування в Китаї під час боротьби з «атиповою пневмонією» в Китаї у 2003 році, масштаби якої комуністична партія Китаю усіляко приховувала від світу.



5. «Геморагічні лихоманки в туристів і мігрантів» (медицина подорожей) Віталій Нечаєв

У монографії представлено основи епідеміології, клініки та профілактики арбовірусних і контагіозних геморагічних лихоманок, які нерідко спостерігаються в мандрівників і мігрантів. Викладено базові та довідкові відомості з епідеміології, клініці, діагностиці, профілактиці й лікуванню таких захворювань.



6. «Столиця в агонії. Як Петербург протистояв семи найстрашнішим епідеміям холери» Дмитро Шеріх



Холера й нині — смертоносна хвороба, але в російських столицях, Петербурзі та Москві, ця «азійська гостя» не з'являлася вже дуже давно. А колись її прихід повністю змінював ритм життя містян, їхній повсякденний побут…



7. «Червона чума» Джек Лондон

Постапокаліптичне оповідання, антиутопія про страшну епідемію, що охопила людство і яка забирає все нові й нові жертви.

Сімейні читання як завше на часі

    Сімейні читання — чудова традиція, яка нині доречна як ніколи.

   Хтось успадкував невелику бібліотеку чи кілька книг, які з роками стали сімейними цінностями. В інших вже сформувався ритуал читання, як от перед сном чи вихідними днями. Проте, коли немає цього, такі можна запровадити. Зокрема сімейні читання, які об’єднують, дають змогу продуктивно, цікаво й наповнено провести час, передати молодшому поколінню свої цінності, знання, досвід.

    Книга завжди була символом культурної просвіти, і вельми важливо передати таку культуру дітям. Книгочитання сприяє формуванню критичного мислення, розвиває ерудицію.

     Як зазначив один головний редактор періодичного видання: «Коли книга є природним середовищем існування — діти читають».

      Тож які книги можна почитати в сімейному колі?

    -- Роман «Подорож на Захід» — один із чотирьох класичних романів китайської літератури. Його герої у подорожі за Священними писаннями долають 81 випробування, кожне з яких є неймовірною пригодою, наповненою чарами, проявом над здібностей і величезної мужності.
    --Збірки оповідань Коваля Юрія Йосиповича, які донині невпинно перевидаються. Читачі, зокрема, називають його книги «вітамінами для душі».
   --«Українська легко!» — книга Наталії Клименко та Павла Мельника-Крисаченко, яка ненав’язливо й із гумором допоможе удосконалити українське мовлення. «А ви ж знаєте, що свою рідну мову треба вивчати все життя», — зазначила в рецензії до книги кандидат філологічних наук О. Сидоренко.
    --Енциклопедичні путівники видавництва «Махаон-Україна»: це 7 тематичних енциклопедій: «Ліс», «Погода», «Океани», «Птахи», «Людина», «Всесвіт», «Земля».

          Приємного читання!

Геноцид в фашистських концтабораї

11 квітня – Міжнародний день визволення в’язнів нацистських концтаборів

          11 квітня світ відзначає Міжнародний день визволення в’язнів нацистських концтаборів. Саме в цей день в 1945 році в’язні Бухенвальда підняли повстання проти нацистів та вибороли свою свободу й отримали шанс на життя.

       Перший концтабір у Німеччині був створений поблизу Дахау в березні 1933 року. До початку Другої світової війни в тюрмах і концтаборах Німеччини перебувало 300 тис. німецьких, австрійських і чеських антифашистів. У наступні роки гітлерівська Німеччина на території окупованих нею європейських країн створила гігантську мережу концентраційних таборів, перетворених на місця організованого систематичного вбивства мільйонів людей.

       Централізована система нацистських концтаборів призначалася для фізичного знищення цілих народів, в першу чергу слов’янських; тотального винищення євреїв, циган; нещадної експлуатації в’язнів в якості робочої сили.Концентраційні табори оснащувалися душогубками, газовими камерами та іншими засобами масового винищення людей, крематоріями. Були створені табори смерті, де ліквідація в’язнів йшла безперервним і прискореним темпом, де ув’язнені жили не більше трьох – шести місяців: там розповсюджувався наказ про «умертвіння роботою».

    Напевно, нам сьогодні неможливо уявити і відчути весь трагізм, що пережили поневолені в тих численних  фашистських концтаборах. Але ми повинні пям'яти про них і про ті страшні події, що призвели до таких масштабних і нелюдських жертв. І першими допоможуть нам у цьому книги. В кожній бібліотеці знайдуться книги і публікації про долю в'язнів, які загинули, або про тих, хто пройшов через те горило смерті і кому пощастило вижити в жахіттях концтаборів. В Шилівській бібліотеці є такі книги:

     1. Заліський В.І. Подвиг залишається невідомим. Пригодницький роман/ В.І.Заліський.--Кременчук: "Прем'єр", 1996. --152 с.  (В романі встає двобій в'язнів концтабору Мертва зона, радянських військових розвідників  зі службою СД і гестапо.)

      2. Литвинов В.В. Поезд из ночи. /В.В.Литвинов.--К.: "Молодь", 1989.--410 с.   (Книга розповідає про малолітніх в'язнів концтаборів).

    3. Моргун Ф. Сталінсько-гітлерівський геноцид українського народу/ Ф.Т. Моргун.--Полтава: "Дивосвіт", 2008.--285 с. (Висвітлюються трагедія окупації України та доля полонених).

    4. Кініллі Т. Список Шиндлера /Т.Кініллі.--Х.: "Клуб сімейного дозвілля", 2016.--411 с. (присвячується пам'яті Оскара Шиндлера, німецького підприємця, який в роки Другої світової війни врятував майже 1300 євреїв від жаху табору смерті Аушвіц).

      Прошу прочитати ці книги. Пам'ятаймо, що хто не знає історії свого народу, той не має майбутнього.

  

5 програм, які допоможуть налагодити відеозв’язок

Нині в умовах самоізоляції для багатьох стало нагальним питанням налагодити відеозв’язок для спілкування чи навчання. Й оскільки такі популярні програми, як Skyp та Zoom, втратили довіру у світової спільноти щодо повної конфіденційності відеозв’язку, то пропонуємо розглянути кілька варіантів інших подібних програм, які могли би стати вам у пригоді:
• програма Teams, яку деякі школи обрали для проведення онлайн-уроків.

• Google Hangouts — у відеозвязку можуть брати участь до 25 осіб, його тривалість не обмежена.

• Appear.in — сервіс дає змогу проводити безкоштовні відеодзвінки, у яких можуть брати участь до 8 осіб.

• Jit.si — до відеодзвінків може під’єднатися необмежена кількість учасників. (Програма має відкритий код, але водночас трафік шифрується по протоколу ZRTP).

• Facebook Group Chat — до групового відеодзвінка можуть долучитися до 50 осіб, але одночасно можна побачити лише шість чоловік.

Здоров'я — перша сходинка до щастя

       У далекому 1948 році засновано Всесвітню організацію охорони здоров'я. Це сталося 7-го квітня. Тому цього дня відзначають Всесвітній день охорони здоров'я. Фахівці ВООЗ займаються боротьбою з небезпечними захворюваннями у глобальному масштабі, допомагають країнам третього світу боротися з епідеміями, активно займаються науковою та просвітницькою роботою.                 Крім того, цей день є потужним засобом популяризації здорового способу життя, адже стан організму кожної людини багато в чому залежить від самої людини.                                           

  

У Шилівській  с. бібліотеці  є велика кількість книг та різної літератури медичної тематики. Допоможуть отримати відповіді по лікуванню та оздоровленню і періодичні видання: "Доброго здоров'я", "Добрий лікар" та інші.

              

Мудрі паради на щодень

Поради порадами, та, можливо, серед них є й така, яка актуальна для вас саме зараз. Тож радимо прочитати:

• Знайдіть сили на самодисципліну й упорядкований день, розставте пріоритети. Як-то кажуть: «Щастя – це «побічний продукт» правильно організованої діяльності».
• Живіть сьогоденням. Хай думки про минуле та майбутнє не відбирають ваше сьогодні.
• Відкривайте серце для нового. Менше говоріть про хвороби та ліки.
• Займайтеся посильним спортом, йогою чи цігун.
• Їжте помірно, висипляйтеся вдосталь.
• Навчіться радіти простим речам.
• Працюйте стільки, скільки дозволить здоров’я.
• «Спілкуйтеся» з гарними книгами й розвивайтеся.
• Проявляйте інтерес і співчуття до людей. Не шукайте натхнення — станьте ним.
• Подружіться з молоддю.
• Будьте вдячні за кожний прожитий день. Культивуйте в собі вдоволеність.
• Усміхайтеся частіше.

Безпека дітей в інтернеті (експрес-інформація)

Обережно! Обережно! Обережно! — ще раз і ще раз закликають психологи батьків про вплив гаджетів, інтернету, відеоігор на психіку дитини.

Тобто слід бути обережними й дещо «підкованими» в цьому питанні. І наш допис покликаний дещо в цьому допомогти.

Тож батькам слід пам’ятати:

•       Критичне мислення в дитини лише тільки формується. А тому вашому чаду легко піддатися зовні красивим чи оманливим речам.
•       Великий відсоток контенту в інтернеті — низькосортний. Світогляд, який тільки формується, може викривлятися від таких речей.
•       Підміна цінностей і нав’язування цінностей (відбувається всюди, й інтернет не виняток). Чимало ліберальних ідей, як от «дитина має сама обирати свою статеву ідентичність» не залежно від природної статі чи природність одностатевих шлюбів.
•       Ігри онлайн, фільми часто спонукають до насильства. («школа юного садиста» так охарактеризувала комп’ютерні ігри психолог Тетяна Шишова).
•        Комп'ютерні ігри підсвідомо формують у сучасних дітей психологію надлюдини, викликають жадобу влади і примітивізують.
•       Комп’ютерні ігри психологи визнають новим видом наркотиків, вони впливають на психіку й викликають залежність.
•       Інтернет наводнений порно-контентом. «Загальна кількість порнографічного змісту, з яким могла зіштовхнутися за все своє життя доросла людина у 80-х роках, тепер може переглянути дитина протягом кількох хвилин».*

Отже, дітям та їхнім батькам варто бути обачними у використанні нтернету, який, безперечно, є невичерпним джерелом інформації, навчальних програм, є платформою для спілкувань і спільної/віддаленої роботи.

Батькам, які хочуть вивчити зачеплену проблему, радимо прочитати збірку статей «Дитина і комп’ютер» зіставлену російськими психологами Іриною Медведєвою та Тетяною Шишовою.

*Із книги «Призрак коммунизма управляет нашим миром»
(Часть 14. Массовая культура: Упадничество и попустительство пороку)